Рахунок років в історії
Здавна люди прагнули відзначати перебіг часу. Для цього їм служили навколишні явища природи. Спостерігаючи зміну дня і ночі, пір року, сезонів посухи, рух сонця, місяця і зірок по небу, вони стали ділити час на приблизно рівні проміжки. Так з’явилися перші системи рахунка років та календарі.
Як вже відомо з курсу історії стародавнього світу, терміном «ера» називають систему літочислення і її початкову точку (лат. aera — вихідне число). Початкову точку відліку ери називають епохою (від грец. epoche — зупинка), т. е. значною подією, з якого починається новий період розвитку.
У різних народів за точку відліку бралися найрізноманітніші події (заснування міста, держави, народження або воцаріння правителя і т. д.).
Мали тісні зв’язки з Візантією болгари використовували християнську еру.
В Волзької Булгарін спочатку також побутував місячно-сонячний календар. Система літочислення, що існувала у Великої Болгарії, використовувалася і в Волзької Булгарії аж до VIII—IX ст. З прийняттям ісламу в IX ст. у булгар стали поширюватися системи літочислення місячної (арабської) і сонячної (перської) хіджри. Широке поширення ці календарі отримали особливо в XI—XIII ст. Перший називався «камэрия» («місячний рік») і допомагав виконувати релігійні обряди ісламу. Другий — «шэмсия» («сонячний рік») вживався в мирських справах.
Проте навіть після прийняття ісламу у булгар продовжував використовуватися і календар тваринного циклу. Поряд з роками «хиджра» вони продовжували вказувати, що це був рік — рік Миші або Корови.
Наші предки, що жили в єднанні з природою, уважно спостерігали за її явищами. Тюрко-татарського календарем, який став результатом їх спостережень, судилося пройти довгий історичний шлях. Календар і система рахунку років допомагали тюркам в їх повсякденних справах. Свій внесок у вдосконалення тюркського календаря внесли і традиції сусідніх народів.
Ще в стародавні часи у тюрків починає розвиватися історична самосвідомість, стали з’являтися перші історичні твори. Наші предки добре розуміли, як важливо знати свою історію, свої звичаї і традиції, як важливо зберігати і берегти родинні зв’язки.