Міг Радищев, живучи в Тобольську, не помітити такого великого по тим часам культурного явища? Звичайно, ні! Так чому ж тоді ніде, за винятком єдиного глухого натяку, про який мова піде нижче, він не згадує про тобольської друку?
Розгадку цього ми бачимо в тому, що «Іртиш…», а також і інші журнали, які виходили в Тобольську вже після від’їзду Радищева, за влучним визначенням сучасного дослідника «носили універсальний просвітницький характер» і були провінційними тільки за місцем свого видання. У них друкувалося багато такого, що було близьке по духу поглядам Радищева. Для багатьох матеріалів «Іртиша…» характерно общепросветительское напрямок, у них сильний вплив ідей гуманізму, виявились антикріпосницькі настрої, міститься критика деспотичного правління, зустрічається крамольне з того часу зображення церкви та її слуг. Зі сторінок журналу пропагувалися ідеї рівності людей,— «природа всіх справила вільними»,— говорилося про необхідність жіночої освіти, чимало статей вихваляли позитивні сторони людської натури, співвідносячи їх з простим людом — селянами, купцями, солдатами, протиставляючи їм пороки духовенства і дворян…
Пильне око Радищева безсумнівно побачив на сторінках журналу головне, що і до теперішнього часу виділяє це тобольское видання з багатьох провінційних, та й не тільки провінційних видань тих років.
Ось що, наприклад, Радищев міг прочитати у вересневій книжці «Іртиша…» за 1789 рік:
Казка Пан і селянка
Одного разу пан, гуляючи по вулиці,
Почув, що від сліз селянка унимая
Дитину свого, йому загрожувала так:
Не плач, не плач, дурень!
Боярин он йде: він з’їсть тебе живова…
Не міг боярин снесть такого дерзка слова.
Селянці він нарікає,
Почтенья що до нього вона не зберігає,
І ім’я барське що всує закликає;
А та себе перед ним ось етак вибачає:
Рідненький мій! Прости ти дурниці моєї,
У нас здавна так, хлопців як унимаем,
То милістю твоєю
Іль вовком їх пужаем!
У тій же книжці журналу серед п’яти епіграм, які ябедництво, святенництво, дурість, зустрічається і така:
Як ніби за розбій вчорашнього дні, Фрол,
Боярин твій тебе поров;
Але ништо, плут, тобі! Адже сек він не без діла:
Ти чашку чаю ніс, а муха в чай влетіла!
Увагу Радищева не могла не привернути і надрукована в січневому номері журналу за 1790 рік «Сатира на жорстокості деяких дворян до їх підданим». Автор її з обуренням звертається до дворянам-поміщикам:
А ви, що за скотів, подібним вам сприймаючи,
Ні бідних скарзі, ні крику їх не внемля, Вживаючи владу, вам дану, на зло,
На всяк час множите число нещасливих!..
…Ви замість того, щоб бути підвладним вам батьками,
Над ними злобствуя, як вовки над вівцями,
Перетворили в їх мучителів себе.
Після такого вступу автор «Сатири» переходить до зображення злодіянь:
Крисип всечасно слуг лає,
Грабіжник будучи, злодіями називає,
Січе за лінощі їх майже кожен день;
Винні слуги в тому, що до терміну уреченну
Не можуть спрацювати їм заданну уроку;
А зайвого Крисип адже не поставить навіки:
Скупяга хоче, в день щоб зробив осіб
Те, що і в два дні він насилу лише спрацює…
Крисип не виняток, поміщик Меандр з «п’яти сотень на рік п’ять тисяч отримує», має карету, коней для виїзду, арапа, хороми.
Хоча вже, здається, з Крисипом і не схожий;
Проте ж на нього ти дуже схожий,
Що підданих своїх, Меандр, ти грабуєш тсж,
І що несносною вже мучишь ти роботою,
Бесщадно їх сечешь, притому сечешь з полюванням.
За Меандром слід Дамон, тиран, який
…мучить бідних з тим, щоб накопичити грошей,
А оних накопя, щоб душ ста два придбати,
Щоб знову куплених міць мучити подібно…
Не відстає від Дамона, Крисипа і Меандру поміщик Кліт:
…так як же слуг не дерти?..
А нині Кліт сказав: гарячого подай,
Про каву думав він, а Мишко подав чай.
Кліт дав ляпаса і дав йому іншу.
Так можна ль і упустити таку провину?
Поет у розпачі вигукує:
О, Муза! годі!..
Кинь тщетный працю швидше!
Горбатих адже не можна вже зробити попрямей…
Грецькі імена поміщиків нікого не обманюють. У «Сатири» зображена російська дійсність. Читаючи ці вірші, Радищев згадував і свої власні рядки з «Подорожі», що побачив світло пізніше цього томика «Іртиша…». Він майже тими ж словами у розділі «Городня» говорив про «жорстокості своєї побратимів дворян», про те, що холопів вони вважають «нерідко гірше скотини». Знайомлячись на сторінках тобольського журналу з осудом сваволі поміщиків, він згадував і інше свій твір — «Уривок подорожі в*** і*** т***», що побачив світ у «Живописце» Н. В. Новікова, де він теж говорив про поміщика, жорстоко обращавшемся з кріпаками, і про несправедливе ставлення поміщика до праці селян…
Іван Бахтін прокурор-вільнодумець
Зустрічає Радищев в «Іртиші…» «Уривок розмови пана Вольтера про людину», перекладений з французької. В «Уривку» серед міркувань про рівність станів, про істинної чесноти, загалом помірних, проводиться крамольна для тих років думка про рівність людей.
І під «Сатирою» і під перекладом з Вольтера Радищев бачить одну і ту ж підпис: Іван Бахтін…
Це ім’я добре знайоме Радищеву — Іван Іванович Бахтін служить прокурором Тобольського наместнического правління.
Бійся!.. Приходить час грізно…
Поспішай спасати себе від бід
Каяття буде пізно, як смертна коса блисне
Блисне! і дух твій вострепещет!..
В «Іртиші» друкувалося чимало і слабких, просто бездарних творів риторичної нісенітниці, але поряд з цим у журналі ясно проступала волелюбна, антикріпосницька демократична лінія. Можна було б навести ще багато прикладів з виступів авторів «Іртиша», що стосуються засудження дворян, церкви, чиновництва, навіть царів і двору, приклад гострій критиці кріпацтва, проповіді природного рівності людей, рівноправність чоловіків і жінок та інших вільнодумних , і крамольних з того часу суджень. Багато з них співзвучні думкам Радищева. Поряд з пропагандою ідей французького просвітництва, а це, на думку окремих дослідників, було Головним, що визначало значення журналу», на його сторінках знаходила місце і пропаганда поглядів прогерссивных вітчизняних письменників. В цьому переконує нас аналіз творів, надрукованих у Тобольськом журналі за 1789-1790 роки, тобто до приїзду Радищева до Тобольська.
Таким журнал, що випускається в Тобольську.