Пунічні війни | Історичний документ

Пунічні війни були низкою військових конфліктів між силами стародавнього Карфагена і Риму, орієнтовно між 264 р. до н. е. і 146 р. до н. е.

Назва «пунічні» походить від слова «фінікійський», «пунічний» (латиною). Слово застосовувалось до жителів Карфагена, які були етнічно пов’язані з фінікійцями.

Карфаген виріс з невеликого порту до самого багатого і могутнього міста в Середземномор’ї.

У нього був потужний військово-морський флот, наймана армія і, завдяки торгівлі, великі накопичені багатства.

Згідно з договором, укладеним з Римом, жителям Риму було заборонено торгувати у Західній частині Середземного моря. Римські торговці, котрі порушили умови угоди, піддавалися суду, а їх топили кораблі.

Перша Пунічна війна

Поки Рим залишався маленьким містечком, що ведуть торгівлю на річці Тибр, Карфаген розвивав свої економічні зв’язки на всьому узбережжі Середземного моря.

Спір про право на торгівлю викликав острів Сицилія, який частково знаходився під контролем Карфагена, а частково — під контролем Риму. Сицилія була б вогненної точкою для зростаючого римського обурення карфагенян.

Сицилія частково перебувала під карфагенським і частково під римським контролем.

Коли Хейрон II із сусідніх Сіракуз бився проти Мамертина Мессіни, Мамертин попросив допомогу спочатку у Карфагена, а потім Риму.

Карфагеняни погодилися і відправили свій війська на підтримку Мамертина. Римляни ж стали допомагати Хейрону.

У 264 році до н. е. це протистояння вилилося у війну Риму з Карфагеном за владу над Сицилією.

Хоча у Риму не було військово-морського флоту і досвіду ведення битв на морі, римляни швидко побудували і спорядили 300 кораблів.

Використавши накопичений багаж знань після боїв на суші, римляни розробили унікальну для тих часів конструкцію: так званий корвус, який використовувався для знерухомлення кораблів.

Пристрій являло з себе довгу дошку з гачками на кінцях. Корвус закидався на ворожий корабель, і таким чином римляни могли утримувати морські судна противника.

Проте у римлян, на відміну від карфагенян, не було генерала Гамількара Барка по прізвиську «блискавка», який міг грамотно продумати стратегію ведення морського бою.

За легендами, для Гамількара були важливі швидкість і раптовість атаки: він одночасно почав бій вгорі і внизу узбережжя Італії, знищивши римські форпости, ніж обірвав можливість постачання римської армії зброєю і провізією.

Пунічні війни | Історичний документЮлія Цезаря.

Пунічні війни дали Риму право стати найбільшою імперією стародавнього світу: місту перейшли багатства і флот Карфагена, а у полководців з’явився багатий досвід військових дій на суші і морі.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: