Працюючи над модернізацією існуючих танків, Котін не міг не замислюватися над проблемами створення абсолютно нового, природно більш потужного танка, здатного впевнено протистояти нарождавшемуся в той час нового виду протитанкового озброєння — керованих протитанкових снарядів, оснащуються потужними кумулятивними бойовими головками. Не могли не замислюватися танкові конструктори і над проблемами майбутньої атомної, як тоді вважали, що насувається війни.
Перші ж опрацювання, проведені в 1953 році, показали, що для нового танка потрібно і нове, більш потужне озброєння. В результаті ряду компонувальних проробок на початку 1955 року окреслилися основні напрями створення нової бойової машини: танк масою до 52-55 т, озброєння — гармата калібру не менше 130 мм, силова установка потужністю 740 кВт (1000 л. с.). Її вирішили розробляти в двох варіантах: дизельний мотор і газотурбінний двигун.
І ось 13 січня 1955 року в книзі реєстрації об’єктів, що розробляються в КБ, провідний інженер Н. М. Чистяков зробив такі записи: об’єкт 277 — танк з дизелем і об’єкт 278 — танк з газотурбінної силовою установкою.
Провідний інженер Н. М. Чистяков, нещодавно запрошений Котиным з Нижнього Тагілу, приступив до попередньої компонування танка і підготував тактико-технічне завдання. Оскільки обидва варіанти повинні були відрізнятися лише моторними відділеннями, а газова турбіна для свого розміщення вимагала меншого обсягу, за основу вирішили прийняти дизельний варіант.
Проте тут відразу ж виник принципове питання: якою дизельний двигун вибрати з двох наявних. Один дизель пропонував постійний постачальник двигунів для котинских танків Трашутін. Він хотів за рахунок подальшого форсування випробуваного двигуна В2 збільшити його потужність до 740 кВт (1000 л. с.). У цьому варіанті габарити силової установки практично не збільшувалися, а форсування повинно було забезпечуватися за рахунок більш високого наддуву. Пропонувалося також використовувати серійний двигун М-850, виготовлений заводом імені К. Е. Ворошилова в Ленінграді і застосовувався на швидкохідних катерах.
З цим двигуном в КЦ були вже знайомі, так як він встановлювався в свій час на танку ИС-7 (об’єкт 260). Недоліком цього двигуна були великі габаритні розміри і маса. Як завжди, коли з’являються два варіанти, думки розробників розділилися. Для вирішення виниклого спору Котін зібрав у компонувальному відділі спеціальну нараду. Про хід цієї наради варто розповісти, оскільки це було характерно для нарад, що проводяться головним конструктором в ті роки.
На нараді були присутні і Н. М. Чистяков, і Б. А. Красніков, і Н. Ф. Шашмурин, від мотористів — Е. П. Дідів, Р. А. Осмоловський, Я. В. Грубер, прийшли конструктори і з інших відділів.
Суть питання доповів Н. М. Чистяков. Його думка зводилася до того, що треба, мовляв, ставити двигун Трашутина, бо це дасть економію обсягу, що дозволить знизити висоту корпусу майже на 100 мм і створить резерв маси, а за ним і можливість подальшого поліпшення захисту танка.
Н. М. Чистякова підтримали Р. А. Осмоловський і Я. В. Грубер, звернули, в свою чергу, увагу на те, що термодинамічні параметри трашутинского двигуна є цілком перспективними і, більш того, перевершують зарубіжні аналоги. Що стосується двигуна М-850, то, на їхню думку, він по своїм характеристикам вже застарів.
В такому ж дусі виступали й інші фахівці, а коли черга дійшла до заступника головного конструктора А. С. Єрмолаєва, Котін, відчуваючи за його реакції на попередні виступи готовність підтримати трашутинский варіант, подивився на годинник, запропонував перенести нарада на інший день. Головному конструкторові, природно, ніхто не став заперечувати, тим більше що час був пізній.
Після такого демаршу головному конструкторові не залишалося нічого іншого, як заявити:
«Ми вислухали всі думки, і думаю, що ні у кого не залишилося сумнівів у виборі двигуна — треба зупинитися на моделі М-850».
Як з’ясувалося пізніше, Котін був у той час абсолютно прав. Він вже тоді знав, що в той же самий час і Челябінський тракторний завод починав розробку аналогічного танка, а це означало: якщо новий двигун і буде створено, то, дай Боже, нам дістануться один-два примірника, решта підуть на челябінський танк, а нам, як конкурентам, нічого не дадуть.
Подальші події підтвердили думку головного конструктора: новий челябінський танк так і залишився без двигуна (1000-сильний мотор І. Я. Трашутину вдалося створити тільки до 1958 року, так і те, як і передбачав Котін, в одиничних екземплярах).