У збережених документах прикордонних військ СРСР розповідається про пильність та майстерності прикордонників, охороняли південні кордони нашої Батьківщини. Тут дано описи дій прикордонника Федотова, який вміло обеззброїв і затримав порушника кордону, а потім разом з єфрейтором Поповим без єдиного пострілу затримали слідували за першим порушником кордону ще дев’ятьох.
Документи розповідають також про єфрейтора Мазуре, який своєчасно виявив готувався порушення кордону, що дозволило йому завчасно підготуватися до зустрічі і затримання всієї групи порушників, як тільки вони перейшли кордон.
Матеріали містять десятки цікавих епізодів, які свідчать про сміливості і рішучості прикордонних нарядів, які затримали багатьох озброєних контрабандистів та інших порушників державного кордону на наших південних рубежах.
У прикордонних з СРСР районах Афганістану проживала значна кількість осіб, які в минулому активно займалися контрабандистской діяльністю.
Після війни вони не відмовилися від свого «ремесла», причому контрабандистську діяльність вони часто поєднували з розвідувальною. Так, у вересні 1945 р. на радянську територію проникла група контрабандистів, яка прибула з тилових районів Афганістану. Мета їх була не суто контрабандистська.
Контрабанда була лише прикриттям іншої, розвідувальної діяльності. Але імперіалістичних найманцям не вдалося обдурити пильність радянських прикордонників. Всього лише кілька десятків метрів пройшли вони по нашій землі.
Особливо часто контрабандисти займалися торгівлею опію. 26 жовтня 1946 р. прикордонники затримали озброєну банду, яка займалася перекиданням опію через кордон.
У квітні 1948 р. були затримані ще 7 контрабандистів.
Ліквідація одинаків і груп контрабандистів за три повоєнних роки значно підірвали їх базу. Однак діяльність контрабандистів не була остаточно ліквідована, оскільки залишалися умови, що породжують контрабандний промисел. Але способи перекидання контрабанди змінилися. Контрабандисти значно рідше стали порушувати державний кордон. Для переправлення контрабанди вони все частіше використовували інші канали. Боротьба з контрабандистами не тільки на південному, але і інших ділянках державного кордону, тривала протягом усього п’ятиліття — з 1945 по 1950 р.
Наведені в документах приклади провокаційних дій військовослужбовців Ірану і Туреччини свідчать про вплив на прикордонну варту своєї країни реакційних елементів, посилено які розпалювали в ті роки «холодну війну» і іноді діяли за завданням іноземних розвідок.
У деяких випадках провокації брали досить небезпечні форми. Це, зокрема, мало місце в кінці 1948 та 1949 рр. на окремих ділянках південного кордону, коли іранські військовослужбовці порушували кордон з метою захоплення радянських прикордонників.
Так, 20 березня і 20 серпня 1949 р. групи військовослужбовців Ірану вторгалися на нашу територію і під прикриттям вогню намагалися захопити радянський прикордонний наряд. В обох випадках воїни кордону завдали ударів по групах противника і захопили їх у полон.
Але провокаційні дії іранських і турецьких військовослужбовців на кордоні в ті роки, що відображали дух «холодної війни», не могли вплинути або змінити проводилося СРСР зовнішньополітичного курсу, пов’язаного з пошуком шляхів зміцнення і розвитку дружніх відносин Радянського Союзу з Іраном і Туреччиною. Комуністична партія і Радянський уряд докладали величезних зусиль до досягнення цієї мети.
Багато незаконні дії військовослужбовців суміжних країн були результатом їх недисциплінованість і невміння командирів навести порядок на своїх прикордонних постах.