Провіант на фабриці Смерті | Історичний документ

Пайки у всіх німецьких концентраційних таборах були однакові. В той час як тисячі в’язнів страждали і гинули від нестачі пиши, величезні запаси продовольства або псувалися на складах табору Біркенау, або відправлялися до Німеччини. Це продовольство везли з собою в ешелонах майбутні в’язні табору.

Найбільше продуктів привозили в ешелонах євреїв, зігнаних в табір з усіх країн поневоленої фашистами Європи. Всі продукти суворо заборонялося виносити з платформ, на які прибували ешелони, і з табірних складів.

Хоча укладені привозили тисячі ножів, їм доводилося самим з жерсті виготовляти якусь подобу ножів, так як справжні у них відбиралися після прибуття в табір.

Навіть якщо йому пощастило не бути вбитим на роботі і не померти від дизентерії, він гинув від виснаження, вчасно не отримавши допомоги. А допомогти йому могли тільки «старі» ув’язнені, які вміли «організовувати». Табір отримував продукти на всіх ув’язнених, і кожен день після мертвих, а в таборі щодня помирало кілька сотень або тисяч ув’язнених, залишалися продукти. Таким чином, на складах накопичувалось велика кількість продовольства.

Офіційно встановлені норми харчування для ув’язнених були недостатні для підтримки організму. Крім того, перш ніж ці пайки потрапляли до укладеними, вони ставали ще менше.

В результаті ув’язнені не отримували і половини того, що їм належало. Іноді картоплю замінювали локшиною і бобами, а м’ясо — маргарином. Видача цих продуктів «контролювалася» есесівцями вельми своєрідно. До складів, снабжавшим продуктами кухню, де готувалася їжа для десятків тисяч ув’язнених, під’їжджали пятитонки, забирали звідти мішки цукру, борошна, маргарин, консерви та інші продукти і відвозили їх на есесівські склади.

В 1941 році і до середини 1942 року юшка укладеним видавалася в середині дня. В цей час вони перебували на роботі, за межами табору, і залишалися тому весь день голодними. Таке становище сприяло поширенню захворювань, часто призводили до смертельного результату.

На складах продукти розтаскувалися есесівцями, а в бараках — старшими по блокам, які з убогих раціонів в’язнів викроювали дещо для себе і своїх приятелів. Все це робилося з відома командування табору, і кожна спроба виправити стан речей закінчувалася для того, хто намагався це зробити, трагічно.

Провіант на фабриці Смерті | Історичний документ

Така кількість калорій було недостатньо навіть для підтримки життя людини, не зайнятого роботою і знаходиться без руху.

В результаті всього цього відбувалося систематичне виснаження організму. Недостатнє харчування — одна з головних причин того, чому масами здорові люди вмирали незабаром після прибуття в табір.

Посилені пайки мали лише капо-німці.

Біркенау славився тим, що їжу там готували набагато гірше, ніж у всіх концентраційних таборах у Німеччині, так як есесівець Гендлер, шеф кухонь чоловічих таборів Біркенау, через свого повіреного вимінював продукти на золото, діаманти, годинники та інші ланцюгові речі.

Він розпорядився картоплю варити прямо в шкірці, тому суп завжди був брудний, з поганим запахом. У «кава» та «чай» ніколи не бачили цукру; м’ясо і маргарин в супі бували також вкрай рідко.

З Португалії, Швеції та Словаччини укладеним присилалися невеликі посилки, здебільшого з сардинами і шоколадом. Але Біркенау не був би Біркенау, якщо ув’язнені, і особливо євреї, отримували б ці посилки. Все залежало від настрою коменданта табору.

Часто посилки конфісковувались командуванням табору, але в’язні повинні були підтверджувати їх одержання. Іноді есесівці просто витягали з посилок сподобалися їм речі. Траплялося, що конфісковані посилки лунали капо і старшим за блоками в якості нагороди за «хорошу роботу».

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь