Відомо, що почати новий наступ знекровленому в безперервних боях 36-го стрілецького корпусу було нелегко. Необхідно було підтягнути тили відстали, підвезти боєприпаси, поповнити особовий склад частин і ще багато і багато інше.
Наказ командувача 31-ю армією вимагав від командування корпусу застосовувати всю спритність, сміливість, вміння навіть ризикувати, щоб наблизитися до кордонів Східної Пруссії.
І ось взвод інженерної розвідки лейтенанта Миколи Суслова отримує завдання — знову пройти в тил до супротивника. Знову перед взводом була поставлена задача дуже важлива: розвідати сили і дислокацію противника.
Група лейтенанта Суслова вдало перейшла лінію фронту і заглибилася на територію, зайняту німцями. Цей похід виявився нещасливим для розвідників. Як він сам згадує, підвів їх випадок.
Тоді ми залягли на узліссі і вели спостереження за дорогою, по якій просувалися німецькі підрозділи в бік передовій. Один з довготелесих німецьких солдатів, перехопивши гвинтівку з плеча на руку, вискочив з ладу і бігом кинувся до кущів, за якими ми причаїлися.
Треба було фріцу вибрати саме те місце, де, добре замаскувавшись, лежали розвідники. Німець сів. Не витримав сержант Новиков, хряснул його прикладом автомата по голові, але не смерть. Фріц видав крик, ніж розбурхав свою роту. Німці розгорнулися в ланцюг і пішли на розвідників, стріляючи з автоматів та гвинтівок.
Розвідники, відкривши відповідь вогонь з автоматів, стали відходити в глибину лісу. З села, що знаходилася недалеко, німці викликали підкріплення, і розвідники опинилися в скрутному становищі. Був убитий сержант Новиков.
Поранило сержанта Григорія Пекіна, сержанта Фролова і Суслова, мало хто повернувся з Другої світової війни без поранень. Про те, щоб продовжувати рейд по тилах німців, не могло бути й мови. Суслов наказав повертатись до лінії фронту.
Троє діб переслідували їх німці. Права нога Суслова, поранена нижче коліна, загангренила. Він вже не міг іти. Його несли Григор’єв і Алфьоров через болото, річку Распуду.