Протриматися у фінському оточенні | Історичний документ

З підходом наших військ до кордону з Фінляндією опір ворога посилився. В інструктивному вказівці командира 21-ї фінської піхотної бригади від 15 липня 1944 року вказувалося: «Тепер зовсім не ставиться питання про затримку росіян, а про активну обороні, і це положення треба роз’яснити командному, унтер-офіцерського та рядового складу».
Продовжуючи переслідування противника, з’єднання 32-ї армії (71-я та 289-я стрілецькі дивізії) 21 липня 1944 року вийшли на радянсько-фінський кордон в районі на схід Лонгонваары.

Збиваючи арьергарды фінських військ, відбиваючи численні ворожі контратаки, полиці просувалися вперед. 1068-й стрілецький полк 22 липня вибив ворога з населеного пункту Юляярви, а 25 липня, здійснивши обхідний маневр в тил супротивника і відбивши тільки 3-м стрілецьким батальйоном тринадцять контратак фашистів, дивізія зайняла населені пункти Мякитало, Корпилахти, Саммалваара, Хейняваара.

У селища Хейняваара в межозерном дефіле противник створив сильну оборону. Всі спроби 1068-го стрілецького полку прорвати ворожу оборону лобовою атакою успіху не мали.
Командир полку підполковник В. В. Руденко вирішив здійснити глибокий рейд в тил противника, обійти його зліва на лісисто-болотистій місцевості, посиленим стрілецьким батальйоном осідлати дорогу в тил ворога, позбавити його можливості підведення резервів, не допустити підвозу боєприпасів і продовольства і, взаємодіючи з батальйонами наступаючими з фронту, розгромити ворожий гарнізон в межозерном дефіле, в районі Хейняваара.

Виконання цього завдання було покладено на 3-й стрілецький батальйон під командуванням 22-річного капітана Анатолія Костянтиновича Тищенко. Батальйон посилили розвідротою, ротою 82-мм мінометів, взводом саперів і взводом зв’язку.

Протягом 22 липня батальйон поповнив боєприпаси, продовольство і в ніч на 23 липня вийшов за заздалегідь вказаним маршрутом. Всі учасники рейду в тил були навантажені до краю.
Крім спорядження і боєприпасів, необхідних бійцеві, кожен ніс додатково по дві міни для мінометів або котушку з кабелем, пройшовши за ніч по болотах 18 кілометрів, батальйон вранці наступного дня вийшов на дорогу на захід від Хейняваара й зайняв у цьому районі кругову оборону.

Було встановлено телефонний зв’язок зі штабом полку, а радіозв’язок — зі штабом полку і штабом дивізії.

Затишшя було недовгим. Не встигли роти окопатися, як на дорозі була помічена вантажна автомашина з фінськими солдатами. Підпустивши машину на близьку відстань, кулеметна рота відкрила масований вогонь, розстріляла автомашину, знищивши до двадцяти ворожих солдатів.

Протриматися у фінському оточенні | Історичний документ

Коли частини дивізії перейшли в наступ з фронту фашисти посилили натиск на 3-й стрілецький батальйон. Він як і раніше контролював дорогу, по якій повинен був відходити ворог. На світанку фіни зробили «психічну» атаку. Вони йшли на позиції батальйону без пострілів.

Кулеметники кулеметної роти під командуванням капітана Дорофєєва підпустили ворогів на близьку відстань і відкрили нищівний вогонь. Понад 100 ворожих трупів залишилося лежати на полі бою. До ранку батальйон прорвав вороже кільце оточення. Тяжкопоранені солдати і офіцери були винесені на спеціально зроблених ношах з жердин, легкораненые виходили з оточення разом з батальйоном.

Батальйон під командуванням капітана Тищенко з честю виконав завдання. Перебуваючи протягом доби в тилу ворога, солдати і офіцери відбили 13 ворожих атак, знищивши при цьому до 400 солдатів і офіцерів противника. Своїми активними бойовими діями батальйон сприяв успіху наступу полків дивізії з фронту.

Винятковий героїзм проявив в цьому бою зв’язківець сержант Мамуткин Іван Миколайович. Підтримуючи зв’язок зі штабом полку, він один залишався на колишньому командному пункті. Обрізавши телефонний дріт, рушила туди майже рота фашистів. Сержант вогнем свого автомата знищив одразу до десятка фашистських солдатів.

Коли ж вранці командир батальйону і ряд офіцерів повернулися на дорогу, де тільки що йшов запеклий бій, їм постала картина геройського подвигу Мамуткина. Герой-сержант лежав в окопі обличчям догори. На вказівному пальці відкинутий в сторону правої руки —чека від протитанкової гранати. Груди розірваний вибухом гранати.
Обидві ноги прострелені автоматними чергами. На брівці окопу в безпосередній близькості від Мамуткина лежало десять трупів, а в секторі обстрілу — 45 трупів ворожих солдатів.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: