Просування противника зупинено | Історичний документ

Влітку 1942 р. почалися вирішальні бої на Брянському фронті. 8-й кавалерійський корпус на своїй ділянці, несучи великі втрати, намагався зупинити просування ворога.

Рано вранці 5 липня в район Долгоруково прибула 55-я кавалерійська дивізія, що вийшла з оперативного підпорядкування 48-ї армії. Її появи ніхто не очікував, особливо в такий критичний момент. Дивізії відразу ж були поставлені завдання — зайняти рубіж Данилівна, Олымчик, зупинити просування німецько-фашистських військ на північ і забезпечити лівий фланг 21-ї кавалерійської дивізії.

Однак при висуванні на заданий рубіж 55-я кавалерійська дивізія змушена була перейти до поспішної обороні, так як противник знову зробив наступальні дії і вже зайняв Олымчик.

Вранці до батальйону гітлерівців з 23 танками перейшли в наступ на 78-й кавполк. Через деякий час така ж приблизно угруповання після інтенсивного артилерійського і мінометного обстрілу атакувала 87-й кавполк. Розгорнулися запеклі бої. Несучи втрати, 55-я кавдивизия з найбільшим напругою зуміла зупинити противника, знищивши при цьому велика кількість його живої сили, 12 танків, десятки автомашин і знарядь. Противник, не домігшись успіху на полі бою, кинув проти 55-ї кавдивізії авіацію, яка протягом дня кількома групами (до 30 літаків) бомбила її бойові порядки, штаби й тилові підрозділи в районі Козинки. Своєю стійкістю і ціною великих втрат 55-я кавалерійська дивізія зуміла врятувати становище на цій ділянці фронту.

6 липня командувач Брянським фронтом по апарату передав наступний наказ:

«Командиру 8-го кавкорпуса полковнику Луньову і бригадному комісару Кузнєцову організувати і провести короткий контрудар своїми силами і силами танкових бригад із завданням: нанести поразку противнику і відкинути його з займаних районів»

У розвиток цього наказу полковник Луньов вирішив з’єднаннями корпуса з доданими частинами нічною атакою знищити прорвалися гітлерівців і відновити рубіж оборони по річці Олым на ділянці Бірки, Новосілки, Урицьке, Березівка.

Вранці 6 липня корпус почав наступ. Одночасно перейшов у наступ і супротивник. На широкому фронті розгорілися зустрічні бої, в яких брало участь величезна кількість вогневих і танкових коштів. Настання сторін передувала 30-хвилинна артпідготовка.

Противник завдавав свій головний удар у напрямку Олександрівка, Патальевка, Малі Бірки, Синій Камінь. В районі Бірки він організував через Олым переправу і намагався перекинути до батальйону піхоти. На ліквідацію цієї групи був кинутий 3-й ескадрон 275-го кавполка під командуванням лейтенанта Б. М. Мамбеткулова, очолював цю контратаку командир полку майор Т. Т. Кусимов. В ході її противник був відкинутий, втративши до роти піхоти.

В результаті запеклих боїв до результату 6 липня противнику все ж вдалося потіснити частини 8-го кавалерійського корпусу.

На наступний день, вранці, гітлерівці знову перейшли в наступ, однак, незважаючи на їх перевагу в силах, дивізії корпусу протягом майже двох діб міцно утримували займані ними позиції. Крім того, корпус з доданими йому 201-ї танкової і 106-ї стрілецької бригадами, а також у взаємодії з 1-ю гвардійською стрілецькою дивізією завдав силами 55-ї кавалерійської дивізії удар по противнику в напрямку Михайлівка, Березівка.

Долаючи опір, 78-й кавполк увірвався в село Козинка. Зав’язалися запеклі і кровопролитні вуличні бої. Кожен будинок брався з боєм. Діючи спільно з підрозділами 201-ї танкової бригади, 78-й кавполк вранці 9 липня опанував Козинкой. Незважаючи на великі зусилля, 87-й кавполк зміг тільки підійти до Нікольському. Проте під ударами значних сил противника і під загрозою оточення ці полки змушені були відійти на попередні рубежі.

Увечері 55-я кавдивизия за наказом штабу корпусу знову перейшла в наступ на Козинку, але не досягла позитивних результатів. Настання інших з’єднань корпусу проходило з перемінним успіхом.

Надалі аж до 12 липня тривали бої, в яких неодноразово переходили в наступ частини 21-ї гірсько-кавалерійської дивізії проти 82-ї піхотної дивізії гітлерівців і частини 55-й та 112-ї кавалерійських дивізій проти 377-ї піхотної дивізії супротивника.

За минулий період бойових дій особливо великі втрати в людях і конях зазнала 55-я кавдивизия.

В важкому становищі опинилися 21-я і 112-я кавалерійські дивізії.

Незабаром 8-й кавкорпус перейшов в оперативне підпорядкування командуючого 38-ю армією. 30 липня в нього увійшла 73-я кавалерійська дивізія (командир полковник І. Т. Чаленко), в ніч па 3 серпня змінила частини 55-ї кавдивізії на рубежі Козинка, Тербуны, 10 серпня 73-я кавдивизия увійшла до 55-го кавдивизию і прийняла її номер.

У середині серпня 8-й кавалерійський корпус, виконуючи наказ командуючого 38-ю армією, перейшов до оборони з завданням не допустити прориву танків і піхоти противника в напрямку Бурдино, Долгуша. В обороні корпус перебував до 9 жовтня 1942 р. і поряд з виконанням поставленого завдання робив також приватні наступальні дії.

Так, 28 серпня десант 67-го кавалерійського полку на 30 танках, прорвавши лінію фронту, увірвався в Ольховатку і знищив велику кількість живої сили противника, 9 гармат, близько 50 автомашин та багато іншої техніки. Всі 175 десантників за хоробрість і відвагу нагороджені орденами і медалями.

У ході оборонних боїв широко розгорнулося снайперське рух. Воно отримало всебічну підтримку командування і політорганів, регулярно висвітлювалася у пресі та усній пропаганді.

Кіннотники швидко освоїли цей вид бойових дій. Особливо відрізнялися сибіряки-алтайці і воїни-башкири. Багато з них були потомственим мисливцями, вміли вистежувати звіра, вибирати місце для стрільби і застосовувати природну маскування.

Кожен снайпер вів рахунок знищених ним гітлерівців. У деяких на рахунку було по 50 і більше вбитих фашистів.

Просування противника зупинено | Історичний документ

Незважаючи на те, що 8-й кавалерійський корпус з 28 червня по 9 жовтня брав участь у боях вперше після формування, його з’єднання і частини показали хорошу злагодженість, бойову виучку і стійкість. Командири всіх ступенів вміло застосовували різні форми ведення бою, тісно взаємодіяли і вчасно надавали один одному необхідну допомогу.

Зміцніла і загартувалася в жарких боях 112-я кавалерійська дивізія. За подвиги в цих боях 97 бійців і командирів були нагороджені орденами і медалями. Серед них рядові Р. Абдуллін, А. Алімов, М. Дроздов, Р. Хусаїнов; командири ескадронів Б. Мамбеткулов, Ш. Сиригулов, Н. Колесник; артилеристи С. Хабіров, Р. Гиниятуллин, А. Газимуллин; командири полків Т. Кусимов, Р. Макаєв, Р. Нафиков (посмертно); комісари полків С. Алибеев, Б. Сайтгалин, X. Ахметов; командир дивізії М. Шаймуратов і багато інших.

Проявила знову свої високі бойові якості 21-я гірничо-кавалерійська дивізія. Отримав перше бойове хрещення поповнення 55-ї кавалерійської дивізії, що прибули з Алтайського краю. Сибіряки стійко трималися в бою і, незважаючи на значну перевагу противника в живій силі і техніці, наносили по ньому удари і твердо утримували займані позиції. Багато з них були відзначені високими нагородами Батьківщини.

В цілому 8-й кавалерійський корпус з честю виконав поставлені перед ним завдання, ніж безсумнівно позначилася всебічна підготовка особового складу, яка проводилася в період його формування.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: