Довго затримуватися братів-партизанів ми з Василевичем не розраховували. Сподівалися, що через день-другий отримаємо з штабу відповідь на радіограму й відправимося в зворотний шлях. Але сталося непередбачене.
9 лютого великі сили гітлерівців почали наступ на орликовський і рожаиский лісу, де дислокувались партизанські бригади імені К. Е. Ворошилова імені в. І. Чапаєва. Тут же знаходився і межрайком.
Два дні партизани стримували натиск карателів. Ми були в бригаді імені Ворошилова і разом з усіма брали участь у боях.
Незабаром партизанська розвідка донесла, що великі сили противника ведуть наступ і з інших напрямків. В бій вступили сусідні бригади і загони. Вранці гітлерівці піддали позиції партизан лютою бомбардування, і під натиском переважаючих сил карателів довелося відступати в глиб Полісся.
Михайло спочатку мовчав, але потім не витримав, кинув:
— Запитайте у вовків, нехай вони вам покажуть!
Пролунав постріл і тут же він тут же впав.
Фашист кинувся до Івана Самойловича:
— А ти будеш показувати?
Вражений побаченим, старий сказав:
— Я відведу вас. — і повів карателів в протилежну сторону. Завів їх у трясовину, зупинився:
— Ну, ось і прийшли. Тут ви і подохнете з голоду або померзнете!
В сказі гітлерівці розстріляли старого.
Недалеко від білоруського міста Солігорськ встановлено пам’ятник, біля якого неодмінно затримається кожен подорожній. Там на постаменті з білого мармуру стоять фігури двох людей, братів Івана і Михайла Цуби.
Іван Самойлович Цуба посмертно нагороджений орденом Леніна. Село Новина, де народилися брати, перейменована в село Цуби.
