Прикордонники Орджонікідзевської дивізії військ НКВС | Історичний документ

У серпні 1942 р. особовий склад Орджонікідзевського прикордонного та внутрішніх військ училища імені Кірова С. М. НКВС СРСР дізнався, що на його базі формується Орджонікідзевська дивізія військ НКВС. Щоб зрозуміти причини та необхідність створення цієї дивізії, треба звернутися до подій, які передували цьому з перших днів Великої Вітчизняної.

У нашій пам’яті назавжди залишаться подвиги, здійснені в роки війни радянськими людьми, і ми завжди будемо пам’ятати бої, в ході яких наші воїни проявили беззавітне мужність і героїзм.

Перший удар на початку війни на себе прийняли прикордонні застави, на яких служили і випускники нашого училища. Жодна застава не здригнулася, всі билися до останнього.

На Україні, дорогу ворогові перегородили прикордонники застави лейтенанта Федора Васильовича Моріна — випускника училища 1940 р. Одну за одною прикордонники відбили п’ять лютих атак противника. Але, незважаючи на великі втрати, розлючені фашисти, підтримувані артилерією і мінометами, рвалися вперед.
Героїчну оборону застави очолив Федір Морін. З перших годин битви він виявив чудові якості командира-патріота, став для підлеглих взірцем мужності, стійкості і відваги.

Артилерійськими снарядами було зруйновано будівлю застави. Палали надвірні споруди.

Їдкий дим застилав очі. Багатьох уже не було в строю, стогнали поранені бійці. Вичерпувалися запаси боєприпасів та гранат. Але сміливці, що надихаються безстрашним командиром, стояли на смерть.

Два фашистських танки били по прикордонникам. У живих залишилося тільки семеро бійців. Лейтенант Морін вбіг у зруйновану будівлю застави і, знищивши секретні документи, схопив гвинтівку. Вставлена в магазин остання обойма. З кличем «За Батьківщину!» Морін першим пішов в штикову атаку. За ним піднялися ті, хто залишався в живих. Морін заспівав. «Інтернаціонал». Гімн підхопили всі бійці. Страшним був гнів. Фашистські, солдати спочатку навіть відскочили назад, побачивши атакуючих і почувши їх спів. Але сили були надто нерівними. Убитий ворожою кулею, впав Федір Морін.

Але, зібравши останні сили, він знову підвівся і, хитаючись, рушив вперед.

 

Прикордонники Орджонікідзевської дивізії військ НКВС | Історичний документ

Налетів фашисти били прикладами, кололи багнетами, але він чинив опір до останнього подиху. Так загинув Морін.

Прикордонники свято шанують пам’ять про доблесного воїна. На одній із прикордонних застав відкрито пам’ятник-обеліск лейтенанту Федору Васильовичу Моріну. Він споруджений на Україні, неподалік від кордону, символізуючи мужність радянських людей. Ф. Ст. Моріну за його подвиги посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

В перший же день війни отримав бойове хрещення та начальник застави, випускник училища 1940 р. лейтенант Федір Миколайович Гусєв. Сталося це так. Вже о 4 годині ранку 22 червня застава піддалася артилерійському, мінометному і кулеметному обстрілу. Через 1-2 хвилини бійці зайняли оборону в блокгаузах.

До 8.00 прикордонники були повністю оточені батальйоном німців. Зав’язався жорстокий нерівний бій. Незабаром зв’язок з погранотрядом і комендатурою була перервана. Допомоги чекати було нізвідки. Але прикордонники героїчно тримали оборону. До 13.00 противника батальйон був настільки истрепан, що вогонь у нього вели всього 3-4 кулемета.

Прикордонники знали, що поповнити боєприпаси нічим, тому вели тільки прицільний вогонь. Навіть на дистанції 800 метрів від мети витрачали не більше двох патронів. Вогонь вели попарно: один стріляв, інший коригував стрілянину. До 13.00 німці кинули проти застави ще один батальйон, посилений двома гарматами, двома великокаліберними кулеметами, двадцятьма п’ятьма мінометами і ручними кулеметами. Противник відкрив ураганний вогонь. Всі споруди застави були підпалені запальними снарядами.

Тоді прикордонники перерубили сокирами дерев’яну обшивку ходів сполучення. Ворог не зміг зламати моральний дух відважних воїнів.

Маленька група прикордонників хоробро билася з військами противника, переважали її у десять разів. Близько 300 солдатів і офіцерів противника знайшли собі могилу біля застави лейтенанта Гусєва.
Але німці робили все нові і нові атаки. Все важче ставало Гусєву управляти вогнем, так як зв’язок з вогневими точками була перервана. Тепер все залежало від ініціативи і вишколу самих бійців і командирів відділень.

Увечері 22 червня створилася особливо важка ситуація: боєприпаси на кінець (витрачено до 25000 патронів), блокгаузи напівзруйновані, багато прикордонники вбиті і поранені, розбитий станковий кулемет. Наближалася ніч. Після 19-годинного нерівного бою, оцінивши обстановку, лейтенант Гусєв вирішив відійти. Але шлях відходу прикордонників лежав через вороже кільце.

Відходили дрібними групами, прикриваючись вогнем ручних кулеметів. Перше кільце прорвали порівняно легко, так як батальйон німців був добряче пошарпаний прикордонниками в денному бою. Вночі вийшли на територію, де були розташовані головні сили німців.

Поява прикордонників було несподіванкою для фашистів. Серед німців піднялася паніка. Переколов і розстрілявши впритул до ста фашистів, прикордонники групами вирвалися з кільця. Орієнтуючись за допомогою компаса та карти, рухаючись по лісах і болотах, лейтенант Гусєв з відважними воїнами 26 червня приєднався до свого загону.

У листі офіцерсько-викладацького складу училища лейтенант Гусєв писав: «Мої успіхи в першому бою разом з тим є і вашими успіхами, так як ви виховали мене і вчили, як треба бити ворога…»
Така оцінка випускника надихала колектив Орджонікідзевського прикордонного училища на подвоєні зусилля з підготовки командних кадрів для Збройних Сил.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь