Португальські навчальні вітрильники | Історичний документ

На двох марках, що вийшли в Мозамбіку (1963 р.) і Макао (1963 р.), зображено одне з найстаріших навчальних суден, що збереглися до століття. Це португальська фрегат «Дон Фернандо-2 е Глорія», збудований у 1843 році в Гоа.

Його водотоннажність було одно 1849 тоннам, а довжина сягала 41,8 метра, озброєння становили 50 гармат. Вже в 1865 році цей фрегат був переведений в ранг навчальних кораблів, а в 1878 році став навчальним артилерійським суд ном, функції якого виконував до середини 30-х років XX століття. Потім він був перетворений в стаціонарну базу школи юнг п поставлений на вічну стоянку в гирлі Тежу.

У 1927 році у військово-морської школи Португалії з’явився новий навчальний вітрильник — «Сагреш», який був побудований в Бремерхафені для відомого судновласника Рикмерса в 1896 році і спочатку носив ім’я «Рикмер Рикмерс». Це було судно з повним корабельним озброєнням.

В 1904 році під час ремонту воно було перевооружено барком, який міг нести до 3500 квадратних метрів вітрил на своїх трьох щоглах.

У 1912 році він перейшов до нового власника і отримав ім’я «Макс», а після початку першої світової війни був захоплений Португалією і з 1916 року став плавати під ім’ям «Флорес» у складі португальського торгового флоту.

У 1924 році барк перейшов у власність португальської ВМФ і в 1927 році був перетворений в навчальний судно, назване на честь міста, де Генріх Мореплавець заснував першу в світі морехідну школу — «Сагреш».

Під час ремонту в 1931 році на ньому були встановлені два допоміжних двигуна загальною потужністю 700 кінських сил, які дозволяли йому розвивати швидкість до 8 вузлів і було модернізовано навігаційне та навчальне обладнання.

При команді 181 людина барк забезпечував проходження практики 196 курсантів. В якості навчального судна «Сагреш» плавав до 1962 року. Потім його змінив новий «Сагреш», а старий був перейменований в «Санто Андре» і перетворено в стаціонарну навчальну базу ВМФ. Новий навчальний вітрильник португальської ВМФ був трехмачтовьым барком, побудованим в 1937 році на верфі «Блом і Фасі». Після другої світової війни вітрильник був переданий США.

В 1948 році його купила Бразилія і під ім’ям «Гуанабарра» стала використовувати в якості навчального судна. У 1962 році барк був куплений Португалією на заміну старого «Сагреша».

Португальські навчальні вітрильники | Історичний документ

У щорічних навчальних рейсах на борту «Сагреша» проходять практику 180 курсантів Військово-Морського училища Португалії під час плавання в Середземномор’ї, так і в Атлантичному і Тихому океанах.

Барк неодноразово брав участь у змаганнях «Операція Парус», але помітних успіхів не досягав.

Про зовнішньому вигляді старого «Сагреша» дає уявлення марка Мозамбіку, що вийшла в 1963 році у серії, присвяченій вітрильним судам. А новий «Сагреш» можна бачити на марці Португалії 1982 року.

На борту «Сагреша» є сувенірні штемпеля, які можна зустріти на конвертах, надісланих учасниками плавання.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: