Хелм (Обозова вулиця). Табір організований осінню 1941 року. Ліквідована влітку 1944 року. Через цей табір пройшло понад 100 тисяч полонених. На табірному цвинтарі поховано близько 60 тисяч полонених.
Хелм (Львівська вулиця). Табір розташований недалеко від села Базыляны. Через табір пройшло близько 80 тисяч полонених. На табірному цвинтарі в лісі «Борек», на шосе Хелм — Грубешів, в 6 кілометрах від Хелма, поховано близько 30 тисяч військовополонених. Гітлерівці намагалися замести сліди своїх злочинів шляхом спалення трупів (пізніше, в ході війни). В лісі «Борек» проводилися масові екзекуції поляків, італійських військовополонених та євреїв.
Каліл у в, Воскшенице Дуже (волость Сидорки, повіт Бяла-Подляска). Табір заснований влітку 1941 року. Ліквідовано в грудні того ж року. Через табір пройшло 18 тисяч полонених. В середньому щодня помирало майже 200 осіб. Не було ніяких бараків або інших будівель. На табірному цвинтарі в лісі «Поповка» виявлено 600 одиночних могил і 54 масових (6 рядів по 9 могил). Число похованих трупів понад 13 тисяч.
Понятова (волость Році, повіт Пулави). Через цей табір пройшло майже 22 тисячі полонених. Загинуло близько 18 тисяч.
Сельчик (волость Сидорки, повіт Бяла-Подляска). Табір «побудований» (тобто обгороджена відкрита місцевість) ще в травні 1941 року. Ліквідовано в грудні того ж року. Перші транспорти радянських військовополонених почали прибувати через кілька днів після нападу Німеччини на СРСР. Ніяких споруд в таборі не було: полонені змушені були самі риють собі землянки. Через табір пройшло 25 тисяч полонених. На табірному цвинтарі поховано близько 10 тисяч осіб.
Замосць. Тут знаходилися три табори під загальним управлінням (шталаг 325). Це були: табір на «Каролювце» і табір без будівель, де полонені «жили» в ямах (у листопаді 1941 року там мали місце масові розстріли під приводом придушення бунту, інших полонених перевели потім у табір на вулиці Окшеи). У 1942-1944 роках функціонував ще й третій табір — на Повятовой вулиці. Загальне число жертв близько 28 тисяч осіб.
Руда-Пабьяницка (Лодзинський повіт). Це був пересильний табір. У 1945 році, рятуючись від переслідування радянських військ, гітлерівці не встигли евакуювати табір і підпалили барак, в якому знаходились хворі та виснажені полонені. Пожежу погасили інші полонені.
Коморово (близько Вольштына). Табір побудований ще в 1939 році. Спочатку в ньому розміщувалися польські військовополонені, а в 1940 році — французькі та англійські. Восени 1941 року прибули перші транспорти радянських військовополонених. Над ними знущалися тут так само, як і в «генерал-губернаторстві». Ліквідований 1944 році. З 6 тисяч радянських військовополонених, які пройшли через Коморово, загинуло близько 4 тисяч чоловік. Їх поховали на єврейському кладовищі в Вольштыне.
Майдан-Крулевски (повіт Кольбушова). Восени 1941 року сюди прибули перші транспорти полонених. Число полонених досягало 4500 осіб. На парафіяльному та табірному цвинтарі виявлено близько 4 тисяч трупів полонених.
Пелкине (повіт Ярослав). Пересильний (етапний) табір був створений (точніше, обгороджений) на цьому місці перед самою війною, в 1941 році. Будівель не було, були тільки житлові ями. Щодо полонених застосовувалися самі різні покарання, зокрема їх саджали в клітку з колючого дроту. Число жертв близько 3 тисяч осіб.
Риманув. У 1940 році в передмісті Рыманува був влаштований військовий табір. У 1941 році в бараки-стайні гітлерівці помістили радянських військовополонених. Число жертв становило 8 тисяч осіб.
Шебне (повіт Ясло). У тимчасові стайні, побудовані ще в 1940 році, загнали восени 1941 року радянських військовополонених. Загальна кількість їх становила 5-7 тисяч осіб. Транспорти, які прибули восени 1941 року, майже повністю вимерли. На початку 1944 року було доставлено ще близько 3 тисяч радянських полонених. Табір проіснував до липня 1944 року Число жертв близько 4 тисяч чоловік.
Вулька-Пелкиньска (повіт Ярослав). Територія майбутнього табору була обгороджена колючим дротом влітку 1941 року. Невдовзі привезли полонених. Будівель не було, були лише «житлові» ями. Через цей табір пройшло близько 35 тисяч полонених. Табір ліквідовано восени 1943 року. Загинуло тут щонайменше 5 тисяч осіб. Жертви поховані на кладовищі «Нехцялка».
Бениамин (близько Зегжа). Табір організований влітку 1941 року в колишніх казармах. Ліквідовано в липні 1944 року. У таборі лютували голод і епідемії, як і в інших таборах. Тут загинуло майже 10 тисяч осіб: їх поховали в лісі, неподалік від табору.
Гронды (близько Острув-Мазовецки, шталаг 324). Табір був огороджений перед самим початком війни гітлерівської Німеччини проти СРСР. Житлових будівель не було. Серед новоприбулих негайно виробляли «відбір», а «політично небажаних» розстрілювали поблизу села Гути. Чисельність табору приблизно 80 тисяч осіб. Табір відрізнявся вкрай жорстоким поводженням з полоненими. На цвинтарі біля села Гронды виявлено близько 41 тисячі трупів. Число розстріляних поблизу села Гути становить майже 1800 осіб. Табір ліквідовано взимку 1942 року.
Коморово (повіт Острув-Мазовецки). На табірному цвинтарі виявлено 24 тисячі трупів.
Острувек (волость Лохув, повіт Венгрув, шталаг 333). Табір організований восени 1941 року на території порожнього заводу сільськогосподарських знарядь. Ліквідовано у травні 1942 року. Через цей табір пройшло 12 тисяч полонених. Загинуло близько 10 тисяч осіб.
Седльце. Табір влаштований на території колишніх військових казарм влітку 1941 року. Ліквідована влітку 1944 року. Біля табору була проведена екзекуція політпрацівників Радянської Армії. На табірному цвинтарі виявлено 23 тисячі трупів.
Сухожебры (волость Креслин, повіт Седльце). Табір «А» знаходився поблизу залізничної станції Поднесьно. Територія обгороджена навесні 1941 року. Ліквідована наприкінці 1942 — початку 1943 року. У серпні 1941 року полонені організували масову втечу, натовпом штурмуючи дротяні загородження. Неподалік, на полях села Воля-Сухожебрской, знаходився табір «В». Умови в ньому були такі ж, як і в таборі «А». Обидва табори були ліквідовані одночасно. Число жертв в обох таборах близько 18 тисяч чоловік.
