В концтабір Бухенвальд засилали не тільки радянські полонені, а й інших національностей. Так, 20 французьких полонених з шталагу VIC, заарештованих гестапо в липні 1944 голи, були укладені в Браунвеллере, близько Кельна, а потім відправлені в Бухенвальд.
Французький парашутист лейтенант Моріс Перчук потрапив у полон в 1943 році, був укладений в Комп’єні, а потім — у цивільному одязі — відправлений у Бухенвальд і тут незадовго до приходу американців повішений.
У 1943 році в офлаге VIB в Десселе капітан польської армії Василевський таємно прочитав лекцію про загальну військово-політичній обстановці, причому у ворожому Німеччини дусі. Факт став відомий табірним владі.
Василевського вивезли в Бухенвальд і там повісили. У тому ж році з Десселя був відправлений у Бухенвальд поручник польської армії Тиханович. Доля його невідома.
Ксьондз-капелан Броніслав Закржевскнй був вивезений в 1941 або 1942 році з одного офлага в Бухенвальд. Причина цієї репресії невідома. Польський Червоний Хрест за посередництвом Німецького Червоного Хреста виступив перед німецькою владою, вимагаючи повернути ксьондза Закржевского в офлаг. Спроба виявилася марною. Через кілька місяців мати Закржевского отримала офіційне повідомлення про смерть сина в Бухенвальді.
У 1941 році Павло Заєць, польський сержант, протягом семи днів сидів у табірному карцері, і все це час запеклий вбивця, бухенвальдський кат есесівець Зоммер морив його голодом. Після цього сержант був убитий шляхом смертельної ін’єкції, зробленої йому табірним «лікарем» д-ром (!) Ховеном.
Не можна також сказати і про парашутистів союзних військ, розстріляних і потім спалених в крематорных печах у вересні 1943 року. На початку 1945 року в Бухенвальд було відправлено близько 350 американських військовополонених, захоплених у полон під час зимового наступу Рундштедта в Арденнах.
Вони перебували в таких же жахливих умовах, як і «цивільні» ув’язнені, — покриті вошами, голодні, хворі на дизентерію, позбавлені елементарної медичної допомоги. Через місяць 40 з них померли від хвороб і виснаження.
У квітні 1945 року, відразу ж після звільнення Бухенвальда, табір відвідала делегація англійських парламентаріїв. Під враженням побаченого там зазвичай стримані англійці заявили, що «подібний табір свідчить про межі падіння, до якого коли-небудь може дійти людство».