Пограбування Югославії | Історичний документ

Проголошення «незалежної» хорватської держави відбулося в квітні 1941 р., через дві години після вступу німецьких військ в Загреб. Лідер «усташів» (хорватської терористичної організації) Анте Павелич повернувся в Загреб з Італії в ролі призначеної Гітлером і Муссоліні «глави хорватського держави». Партія «усташів», що спирається на німецько-італійські фашистські багнети, стала єдиною легальною партією Хорватії. Всі інші партії, в тому числі велика «Хорватська селянська партія», були заборонені, і їх установи були передані «усташам». Мачек та інші керівники Хорватської селянської партії були арештовані.

Хорватський народ не брав участі в освіті «хорватської держави». Ця «незалежна Хорватія» є гнуснейшим знущанням над іншим народом, і режим «усташів» —це режим національної зради з боку хорватських лакеїв Гітлера і Муссоліні. Тепер, при уявному суверенітет хорватської держави, хорвати підпали під самий розгнузданий гноблення і терору. Вони з ненавистю дивляться на фашистських окупантів і на їх підручних — «усташів».

Коли «самостійна» хорватська армія, жандармерія та інші установи були взяті під контроль окупаційних властей, почалося жорстоке переслідування всіх прогресивних елементів хорватського народу. Хорватські посіпаки Гітлера з лав «усташів» вислужуються перед своїми господарями, встановлюючи свирепевшие «расові відмінності» між хорватами і сербами, розпалюючи ненависть і почуття помсти по відношенню до потрапили під їх панування сербам. Серби, євреї і цигани в Хорватії не мають права користуватися міським транспортом. У хорватських містах на трамваях і автобусах написано: «Сербів, євреїв і циганів проїзд заборонено».

Сербське населення, що становить більшість у багатьох районах нової Хорватії, піддається з боку зграї Павеліча насильницької «хорватазации»,—якщо взагалі не виганяється з місць свого проживання. Сербів, які живуть у Загребі змусили піти з міста протягом 48 годин. У селах банди «усташів» почали масове вигнання сербських селян з землі, яку у них конфіскували. Багато тисячі сербів і євреїв поміщені в концентраційні табори. Арешти, вбивства, страти відбуваються щодня.

Нещодавно серб — кухар одного з готелів міста Вараждіна, Зеленбаба, був засуджений до смертної кари за звинуваченням у тому, що він стріляв у загін «усташів». Суддя-серб Драгутін засуджений до 15 років тюремного ув’язнення за те, що ще в 1931 р. назвав нинішнього главу» Хорватії Павеліча розбійником. Хорватська трибунал засудив трьох осіб до смерті та двох—до 20 років каторги за звинуваченням у тому, що вони поширювали листівки, в яких населення закликалося до саботажу.

Кривава розправа чекала сербів і боснійців у Боснії – Герцеговині, яка при розділі Югославії була включена Гітлером в нову Хорватію. У цій країні, де населення на дві третини складається з сербів і боснійців і тільки на одну третину хорватське, серби перейшли до активної самозахисту в партизанських загонах.

Ні масові страти в Баньялуке на початку червня 1941 р., які, як повідомило угорське радіо, були проведені «усташами» в якості «каральних заходів», ні відправлені в боснійські лісу німецькі та хорватські фашистські каральні експедиції не можуть зламати національного духу опору сербів і боснійців, жорстоко поневолених в новому фашистському васальнім державі.

Селяни кидають свої господарства і, озброївшись, йдуть у гори. У гірському районі Требине, на кордоні Герцеговини і Чорногорії, діє кілька партизанських загонів. На початку липня в цьому районі відбувалися запеклі зіткнення партизан з фашистськими загонами. Завдавши великі втрати фашистським військам, партизани зникли в горах. В бою був убитий капітан Бабич, близька людина Павеліча.

Пограбування Югославії | Історичний документ

Фашистські загарбники не досягли своєї мети—створення «незалежної Хорватії» нацькувати хорватів на сербів. Своїми махінаціями вони досягли зворотного. Незважаючи на різницю в засобах поневолення, застосовуваних фашистами щодо «піднятих до панівної нації» хорватів і щодо сербів, які оголошені безправним, «неповноцінним народом», результатом було ще більшого згуртування живуть під їхнім ярмом хорватів і сербів.

При всій своїй «суверенності» Хорватія—васальну державу, яке гнітилося фашистськими завойовниками. Хорватський народ знаходиться під гнітом подвійної експлуатації і терору— своїх власних фашистів і гітлерівців. В особливо різкій формі хорватський національний питання виникло в Далмації, окупованій фашистською Італією. Населення Далмації (750 тисяч чоловік) на 82 відсотка хорватське, на 15 відсотків сербське і лише на 0,5 відсотка італійське.

Для того щоб замаскувати свою зраду перед іншим народом, уряд «усташів» намагалося утримати за Хорватією хоч половину Далмації. Муссоліні погодився захопити лише частину цієї області, близько 6 тисяч квадратних кілометрів, з 450 тисячами жителів, але з найважливішими адриатическими портами Котор (Каттаро) і Спліт (Спалато), і залишив іншу частину Хорватії з 7 тисячами квадратних кілометрів і 300 тисячами жителів. Але за передачу хорватам цієї менш цінною частині Далмації Муссоліні зажадав зведення італійського принца Сполето, племінника італійського короля, на престол Хорватії, оголошеної королівством. Фашистська Італія, на підставі укладеного 19 травня 1941 р. італо-німецької угоди про «межах і дружбу», отримувала крім «престолу» також право вільного проходу військ через Хорватію.

Гітлер на це погодився, так як після приєднання Хорватії 15 червня 1941 р. до пакту трьох держав він фактично перетворив це нове фашистське васальну державу у свою колонію. Муссоліні, який неодноразово заявляв, що весь Балканський півострів має бути сферою впливу Італії, повинен був примиритися з тим, що навіть Хорватія—це найбільш близька до Італії область на Балканах—лише формально увійшла в сферу впливу італійського фашизму. Хорватія, як і інші балканські країни, потрапила під владу Гітлера.

Протиріччя між фашистською Німеччиною та фашистською Італією в прихованій формі збереглися до цього часу і особливо сильно виявляються на Балканах. Їх подолання означає лише те, що фашистська Італія фактично сама стала васалом фашистської Німеччини.

Таким чином, першим кроком фашистських завойовників на шляху розчленування Югославії було утворення «незалежної» Хорватії. Потім йшли подальші «державні розмежування», які проводилися з таким розрахунком, щоб один народ нацьковувати на інший.

Використовуючи угорські та болгарські ревізіоністські домагання до Югославії та приєднуючи області колишньої Югославії до Угорщини і Болгарії, фашистські завойовники тим самим ще сильніше хапають за горло обидва ці держави. Угорські васали Гітлера анексували частина Воєводини і два невеликих району Хорватії і Словенії. У цих областях угорці складають менше третини населення (296 тисяч осіб). Зате тут живуть 187 тисяч сербів, 157 тисяч хорватів, 190 тисяч німців, 68 тисяч словенів, 31 тисяча словаків та ін. Але крім того, угорські правителі за надані Гітлеру послуги пред’являють претензії на західну частину Ваната, окупованої німцями, яку вимагає, однак, і Румунія.

Угорські військові влади в подаровані їм Гітлером областях—Воєводині, Бачку і Бараняче—поставили своєю головною метою викорінення в них сербської елемента. Ця «операція» полягала спочатку в тому, щоб на основі постанови, виданого після окупації областей 30 квітня 1941 р., у триденний термін вислати звідти всіх сербів до 75-річного віку, оселилися там після 1918 р.

У висланих було конфісковано все майно. Поряд з вигнанням понад 70 тисяч сербів і позбавленням подальших десятків тисяч корінних жителів-сербів всяких матеріальних засобів існування угорські окупанти провели ще іншого роду «операцію». Вони назвали це «заходами проти бандитизму». Насправді набили собі руку при регенства Хорті угорські фашистські кати здійснюють масові страти як «страхітливі приклади» для всіх «тих, що чинять опір сербів». Вони стратять навіть тих, кого лише підозрюють у «сербському патріотизм». Угорська жандармерія, яка займає тепер кожну село в цих областях, без всяких судових розглядів військовим трибуналом влаштовує погроми і криваву різанину серед сербського населення.

Угорська жандармерія у Воєводині лагодить звірячу розправу над сербами. В місті Нови Сад днем засідає військово-польовому суду, а ввечері відбуваються розстріли. Всі робітники і службовці серби звільнені, а багато арештовані. Промислові підприємства передані угорським військовим властям. З Воєводини викачуються всі запаси продовольства. Продукти для місцевого населення жорстко унормовані.

Серби, однак, чинять активний опір, незважаючи на жорстокі розправи, аж до фізичного винищення. Навіть угорська друк змушена визнати, що для боротьби з загонами сербських партизанів у міста і села Воєводини послані угорські та німецькі війська.

Населення багатющою, плодороднейшей Бачки зараз посадили на голодний пайок. Усі запаси продовольства в селянських господарствах реквізуються і за наказом Гітлера спрямовуються його угорськими васалами в Німеччину. Як визнає сама угорська друк, столиця Угорщини, Будапешт, теж посаджена на голодний пайок, лише в останні дні отримала невелику партію продовольства.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам