Володарка цих зубів, по всій видимості, ілюструвала середньовічні рукописи. Її зубний камінь був вивчений фахівцями, і вони знайшли на ньому сліди пігменту лазуриту.
Лазурит – яскраво-синій ультрамариновий пігмент, зроблений з ляпіс-лазурі. Колись він дуже цінувався, а добували його тільки в Афганістані.
Володарка цих зубів – жінка. Вона померла в західній Німеччині близько 1000 років тому. У середньовічній Європі ультрамарин був самим рідкісним і дорогим барвним пігментом. Його застосовували для ілюстрації тільки самих складних і дорогих священних рукописів.
Залишки пігменту на зубах жінки дозволяють вченим припустити, що вона працювала ілюстратором і оформляла стародавні тексти. Це є черговим доказом того, що в середні століття жінки могли виконувати навіть таку складну і відповідальну роботу, всупереч розхожій думці.
Жінка була похована на безіменному цвинтарі біля монастиря, який проіснував з 9 по 14 століття. Радіовуглецевий аналіз показав, що вона жила приблизно в 997-1162 роки. На момент смерті вона була середнього віку, приблизно 45-60 років, а місце її поховання припускає, що вона мала відношення до релігії і була благочестивою жінкою.
Загальний стан здоров’я жінки було гарним, за життя вона не виконувала важких фізичних робіт.
Дослідники узяли проби зубного каменю з цих останків ще в 2014 році. Весь цей час вони проводили ретельні дослідження. В першу чергу, вони порівнювали дрібні частинки лазуриту з іншими природними мінералами схожого кольору. Таким чином їм вдалося встановити, що це саме лазурит. Після вони займалися вивченням архівів, щоб дізнатися, що в цьому монастирі дійсно писалися ілюстрації для древніх рукописних текстів. Однак, яким чином частинки барвника опинилися у жінки на зубах?
Можливо, вона сама готувала пігмент для малювання і під час шліфування мінерального каменю на її зуби осідав пил. Є ще версія, що жінка могла приймати порошок лазуриту в лікувальних цілях, однак цю гіпотезу вчені вважають найменш імовірною. У середні століття дійсно практикувалося лікування порошком із ляпіс-лазурі, однак популярно воно було в Середземномор’ї і ісламському світі, в Європі ж про нього нічого не було відомо.
Найбільш вірогідним сценарієм історики вважають те, що жінка могла працювати писарем або ілюстратором. Швидше за все, пігмент осідав на її зубах, коли вона раз по раз облизувала тонкий пензлик, щоб лінії виходили ще більш виразними і витонченими.