У своїй книзі, яка пишномовно була названа «Моя війна», а також у численних виступах, Гітлер проголошував, що для німців, як для вищої раси, необхідно більше життєвого простору.
При цьому він мав на увазі не Європи, а Радянський Союз, його європейську частину. М’який клімат, родючі землі і географічна близькість до Німеччини – все це робило ідеальним з його точки зору місцем для німецької колонії саме Україну. За основу він брав досвід колонізації британців в Індії.
За його задумом, арійці повинні жити в прекрасних будинках, користуватися всіма благами, тоді як доля інших народів – прислужувати їм.
Переговори з Гітлером
Якщо План був і прекрасний, то з втіленням виникли певні труднощі. Гітлер чудово розумів, що так блискавично завоювати Росію, в силу її територіальних розмірів і численності населення, як Європу, навряд чи вдасться. Але твердо розраховував провести військову операцію до настання знаменитих російських морозів, розуміючи, що загрузання в війні загрожує поразкою в ній.
Йосип Сталін до початку війни влітку 1941 року був не готовий. На думку деяких істориків, він щиро вважав, що Гітлер, поки не переможе Францію і Великобританію, на СРСР не нападе. Але падіння Франції в 1940 році змусило його замислитися про можливу загрозу з боку німців.
Тому в Німеччину був делегований міністр закордонних справ В’ячеслав Молотов з чіткою інструкцією – затягнути переговори з Гітлером як можна на більш довгий термін. Розрахунок Сталіна був спрямований на те, що Гітлер не наважиться напасти ближче до осені – адже тоді йому доведеться битися взимку, а якщо він не встигне виступити влітку 1941 року, то його військові плани йому доведеться відкласти до наступного року.
Плани нападу на Росію
Плани нападу на Росію Німеччиною розроблялися з 1940 року. Історики вважають, що Гітлер скасував операцію «Морський лев», вирішивши, що з падінням Радянського Союзу англійці здадуться самі.
Перший варіант плану наступу був зроблений генералом Еріхом Марксом у серпні 1940 року – в рейху він вважався найкращим спеціалістом по Росії. У ньому він враховував безліч факторів – економічні, людські ресурси, величезні території покоряемой країни. Але навіть ретельна розвідка і розробка німців не дозволила виявити резерв Верховного Головнокомандування, куди входили броньові сили, інженерні війська, піхота й авіація. Згодом для німців це стало неприємною несподіванкою.
Гітлер втратив час. Затримка була настільки значна, що наступ зими довелося раніше, ніж військами були досягнуті поставлені Гітлером мети.
Армія не була оснащена для зимових холодів. А морози зими 1941-1942 років були особливо жорстокі. І це був дуже важливий фактор, який зіграв роль у програші німецької армії.
Далі були Сталінград, Курська дуга, важкі кровопролитні бої з величезними втратами. Німці «загрузли» в війні, і це привело їх до нищівної поразки.