Успіхи Червоної Армії у боях за Москву змусили німецьке керівництво приймати відповідні заходи.
На центральному напрямі наприкінці 1941 р. діяли не повноцінні ескадри, що спостерігалося влітку і восени, а розрізнені групи, загони і навіть ланки. Прибулі на поповнення з ти-ла групи II ескадр KG3, 4, 30 і 76 не мали штатної чисельності 36 машин. Так, перебазировавшаяся з Перевірена (Східна Пруссія) в Сещу авіагрупа II/KG4, очолювана підполковником Ст. Готтліб (W. Gottlieb), налічувала 29 бомбардувальників Не111, з яких 19 були готові до негайних бойових вильотів. Правда, билися на фронті частини знаходилися в набагато гіршому становищі: у тій же Сеще група II/KG100 (до 15 грудня вона називалася III/KG26) володіла шістьма — сімома справними Не111.
У жалюгідному стані були частини ближнеразведывательной авіації, підлеглі головному командуванню сухопутних сил. Німецький історик О. Грелер наводить такі цифри: «Східний похід» починали 347 літаків, призначених для взаємодії з наземними військами, насамперед танкістами, а втрати за пів року війни склали 490 машин, з яких 259 втрачені безповоротно».
На всіх фронтах було 48 «мессерів» (у групах II, III/ZG26 і II/SKG210), з яких 21 справний. Ескадри нічних винищувачів також понесли втрати. Довелося командиру NJG4 полковнику Штолтенхофу (Stoltenhoff) формувати групу для Східного фронту із залишків льотного і технічного складу I/ZG26 і машин навчальних підрозділів.
Якщо чисельність бойової авіації була далека від тієї, що мали нацисти під Москвою напередодні другого наступу на російську столицю (не кажучи вже про перший), то сили транспортної авіації виявилися безпрецедентними для Східного фронту — протягом декількох тижнів вони зросли приблизно вдвічі і налічували понад 400 Ju52.
За спогадами відомого в Німеччині планериста і льотчика «Люфтганзи» Ф. Морцика (F. Morzik), незабаром після розглянутих подій очолив транспортну авіацію люфтваффе, незадовго до Різдва почалися термінова підготовка та озброєння транспортних літаків. Мобілізації підлягали всі справні Ju52. Згідно отриманим наказом, підкреслював Морцик, вимагалося, по-перше, підготувати транспортні машини наскільки можна швидше і, по-друге, переобладнати їх якомога більше.