Загін партизана Сергія Жунина виріс в бригаду. Поповнення приходило з кожним днем. Вирішено було організувати партизанський загін з комсомольців і молоді. Нову бойову одиницю очолив А. А. Терновський, а групу підривників А. М. Яковлєв. Тиждень молоді підривники тренувалися, вивчали підривна справа.
12 вересня 1942 року група Яковлєва виступила для виконання бойового завдання. Біля села Еленка Крупського району хлопці зупинилися.
У розвідку пішли Микола Латушкін і Костя Головков. Незабаром вони детально доповіли обстановку на залізниці Крупки — Красновка. Диверсію можна зробити тільки вночі.
Попереду йшли Леонід Лукашевич і Микола Латушкін. Ось і «ворота» на полотно. Швидко поставили охорону на флангах і з тилу. Лукашевич і Яковлєв обережно вибрали щебінь між шпалами, поклали тол, зверху встановили годинну міну.
Відійшли метрів на триста в чагарник і стали чекати. Через півгодини величезний вогненний стовп замайорів над лісом.
Гуркіт і скрегіт металу потрясли все навколо. Вагони громадилися і з шумом летіло в кювет. Підривників обсипало щебенем.
Знищений був весь склад з автомашинами, бронетранспортерами, цистернами з бензином і вагон з живою силою. Рух на ділянці Крупки — Славне було зупинено на 18 годин.
Настали холодні ночі. Треба було думати, у що одягнути і взути партизан. І Леонід Лукашевич запропонував комбригу Жунину:
— Давайте зупинимо німецький ешелон.
— Але ж гітлерівці не роблять вивісок на вагонах, — відповів Сергій Георгійович.
— І все-таки приваблива думка, — підтримав підривника командир 28-го загону Олександр Терновський.
З настанням темряви комсомольсько-молодіжний загін і виділена окрема група 36-го загону були на вихідному рубежі. Рівно о 22 годині почувся стукіт коліс. А через хвилину по лісі луною понеслися гуркіт вибухів. Свинцевий дощ тривав всього десять хвилин.
Першим кинувся до складу Леонід Лукашевич. Відкрили вагон — снаряди!
— Обдурили, гади, не вислали! — весело закричав Лукашевич.
— Підпалюй! —дав команду Олександр Терновський.
З поля хлопці притягли вівсяні снопи, запалювали їх і підсовували під вагони. Полум’я охопило весь склад. Навіть у густому лісі було видно клокочущий вогненний вулкан. Рвалися бомби і снаряди.
— Ти який розмір черевики взяв? — пожартував дорогою над Леонідом комісар Старовойтов.
— Самий великий! —засміявся Лукашевич.