Лінія часу та історії — дивовижна річ. Завдяки збереженим записів та джерел ми можемо дізнатися,що було в світі ( і з світом) багато століть тому. Але наука і технічний прогрес не стоїть на місці — ми навіть можемо зазирнути в зовсім далеке минуле, коли наші предки не мали людського вигляду і більше нагадували мавп. Історія первісних людей розбурхує уми вже багато століть. Дійсно адже цікаво дізнатися, як жили у той час, не маючи навіть елементарних ( з нашої сучасної точки зору) зручностей. А життя було простіше. І саме про гомо сапієнс і піде наша розповідь сьогодні.
Гомо сапієнс
Згідно археологічним розкопкам, перші людиноподібні мавпи (homo habilis – людина уміла) з’явилися на території Африки близько 5 мільйонів років тому (що б ми робили без археології). Ці товариші мали досить примітивними знаннями, які стали в нагоді лише для їх способу життя — вміння добувати вогонь,будувати домівки, обробляти камінь, щоб згодом використати його у якості знаряддя праці. Загалом, досить прості речі. Ні про яке більш розвиненому мозку говорити не доводилося. Зовнішній вигляд був далекий від людського — начебто і не мавпа, а й повноцінною людиною він не був.
Приноравливаясь до клімату і природних умов, людина умілий навчився полювати (погодьтеся, є одні рослини і коріння не завжди ситно і корисно). Але ж звір сам в руки не дається — значить, треба як-небудь його заманити, розставити пастки. А що це означало? Що поступово мозок первісної людини удосконалювався — він починав думати і мислити. І з змінами мозкової діяльності змінювався і зовнішній вигляд — на зміну прийшов чоловік прямо ходить, або homo erectus. Але до цього моменту первісні люди вже жили не тільки в Африці — вони переселилися в Азію, потім потрапили в Європу. Як раз прямо ходить близько 2 млн років тому і став першим мешканцем європейської та азіатської території.
Поступово мозок прямо ходить ставав ще більш досконалим — про це можна судити за знаряддям праці, типами пасток, побудови житла. Також стародавні люди навчилися пристосовуватися до нових погодних і природним умовам і стали будувати для себе вдома не тільки на відкритому повітрі, але і в печерах (на випадок негоди). Ось тут варто зробити невеликий відступ.
Печерні наскальні малюнки
Одними археологічними знахідками не розкажеш всіх принад життя стародавніх людей. Потрібні були більш вагомі докази. І вони знайшлися — щасливі археологи або просто випадкові щасливчики виявили в печерах наскальні малюнки. Схожі вони були на творіння дитини дитсадівського віку, але від цього вони не стали менш цінними, навпаки, вчені в усьому світі пильно вивчали наскальний живопис древніх. Деякі зображення, до речі, були намальовані дуже вміло — наприклад, тварини.
Але головне достоїнство не в цьому — за цим малюнкам можна було визначити, чим займалися стародавні люди, у що вірили. Адже після стількох століть багато території поміняли своє колишнє призначення (вже науково доведено, що Антарктида була квітучим зеленим континентом), а значить, багато хто докази перебування там первісного племені втрачені. І печерні малюнки залишилися єдиним нагадуванням і свідком тих далеких років.
Якщо плем’я жило біля водойми, то основним заняттям було рибальство. Знову ж таки з кістки виготовлялися гачки, гарпуни. З підручних матеріалів — жив тварин, вербових прутів, наприклад, виготовлялися своєрідні мережі і розставлялися для риби на мілководді.
Взагалі стародавні люди не викидали відходи від решти мамонта або оленя — в господарстві годилося все. Шкури використовувалися для одягу, спального місця, даху. Кістки і бивні йшли на прикраси, предмети полювання. Незважаючи на, здавалося б, примітивний спосіб життя, стародавні люди в деяких питаннях були досить просунутими. Наприклад, археологічні розкопки показали, що у черепів первісних зуби (або те, що залишилося) були в чудовому стані. А це означало, що люди вже тоді знали, як за ними доглядати.
Також люди зрозуміли, що без домашніх тварин буде важко — і одомашнили собаку. З тих самих пір вона стала кращим другом людини. Собаки були настільки улюблені і шановані, що їх іноді ховали разом з господарем.
Таким чином, ми можемо хоча б трохи доторкнутися до тієї епохи. На жаль, інформації про ті часи мізерно мало (природні катаклізми подбали про те, щоб це приховати), але, тим не менш, навіть тих крихт досить, щоб уявити собі, як жили люди в ті часи.