Найдавніші люди
Якщо мати на увазі не археологічну, але геологічну періодизацію, то люди з’явилися на землі на початку так званого четвертинного періоду, коли льодовик, що покривав північ Азії, Європи і Америки, почав відступати і в цих частинах світу встановився теплий клімат.
З’явився саме в цей період людина ще мало чим відрізнявся від тварини. Наприклад, у той час люди, як і мавпи, що жили на деревах, жител у них не існувало. Був відсутній і якої б то не було вид одягу. Але зате вже виникло головна відмінність від тварини — людина навчилася створювати знаряддя праці.
Спочатку ці знаряддя були вкрай примітивні. Найдавніший вид кам’яного знаряддя, створеного людиною, так зване рубило, представляв собою шматок каменю, грубо оббитий, трохи загострений, вагою близько двох кілограмів. Людина користувалася цим рубилом універсально — і як знаряддя захисту або нападу, і як знаряддя праці.
В цю віддалену епоху людина здобував собі засоби до життя головним чином збиранням вже готових продуктів природи (плоди, горіхи тощо) і полювання на дрібних тварин. Бо люди були тоді досить безпорадні перед силами природи, то вони змушені були жити, працювати і захищатися разом.
Таким чином, виникли об’єднання первісних людей, які перебували ще на дуже низькому рівні суспільного розвитку, що їх визначають терміном «первісне людське стадо». В цьому первісному стаді зовсім було відсутнє яке-небудь розчленування або нерівність. Не існувало також власності, не було і сімейних відносин.
Всякий, хто стояв поза даного стада, вважався чужинцем, що в ті часи було рівнозначно поняттю ворог. Ось чому люди і намагалися триматися разом; життя поза стада для кожної окремої людини була і непосильною і небезпечною.
Наприкінці раннього палеоліту насунулося нове (третє за рахунком) заледеніння землі. На великих просторах Азії і Європи виникли тундрові кліматичні умови. Багато тварин не змогли витримати такої зміни клімату та вимерли. Людина ж зумів пристосуватися.
В епоху раннього палеоліту люди навчилися добувати вогонь, використовувати й зберігати яку вони вміли і раніше. Використання вогню давало захист від холоду, від диких звірів і дозволяло смажити їжу (до цього часу людина знав лише сиру їжу). Мистецтво добування вогню було першою великою перемогою людини над природою.
Як же люди навчилися добувати вогонь? Очевидно, шляхом тривалого спостереження (впродовж багатьох сотень років) людина нарешті помітив, що при ударі каменю об камінь, кременя про кремень з’являються іскри, при тертя дерева об дерево виникає тепло. Люди і стали добувати вогонь ударом кременя про кремень, або обертанням дерев’яної палички — при цьому утворюються дрібні стружки, які при терті нагріваються і починають тліти — з’являється вогонь.
В цю ж епоху відбувається поступове перетворення первісного людського стада до людського об’єднання більш високого типу. Змінюється весь лад і уклад життя. Люди спускаються з дерев на землю. Правда, жител вони собі ще не будують, а живуть в природних притулках, головним чином в печерах. Змінюється техніка обробки каменю. Саме в цю епоху з’являються більш тонкі і більш дрібні знаряддя — так звані легкі гостроконечники та скребла.
Основним заняттям людини в цей час стає полювання на великих тварин: оленів, мамонтів. Це, однак, не означає, що збирання готових плодів втрачає всяке значення. Воно ще грає досить значну роль, але тепер на перше місце в якості способу добування засобів до життя, висувається полювання. Між 40 і 12 тисячоліттями до н. е. (епоха пізнього палеоліту) формується сучасний тип людини. В цей же час з’являються вперше і расові відмінності.
Відомі теорії, згідно з якою раси існували завжди, тобто з моменту виділення людини з тваринного світу. Прихильники цих теорій вважають, що деякі раси є вищими, повноцінними, а інші неповноцінними і тому нижчими. Але така точка зору в корені неправильна. По-перше, расові відмінності виникли не відразу, але лише на певному етапі розвитку людства. По-друге, саме ретельне і неупереджене вивчення показує, що ніяких принципових відмінностей між расами немає і вони зводяться лише до зовнішніх фізичних особливостей (колір шкіри, форма волосся тощо).
Епохи родового ладу
Такі основні зміни в житті людського суспільства в епоху палеоліту. Первісне людське стадо перестає існувати, і виникає нова форма суспільного життя — родова община. На початку родового ладу панував материнський рід. Це пояснюється тим, що існував груповий шлюб, в умовах якого дитина ніколи не знав свого батька, а знав лише, мати. Тому рахунок спорідненості вівся виключно по материнській лінії.
Панування материнського роду (матріархат) тривало кілька тисячоліть. Воно в основному збігалася з епохою мезоліту і раннього неоліту. Це була важлива епоха в розвитку людства. Саме в цей час людина переходить від грубого кам’яного зброї до такого набагато більш досконалого зброї, як лук і стріли. Починається приручення тварин. Першим домашнім тваринам була, очевидно, собака. Людина навчається також виготовляти глиняний посуд. Це означає, що люди переходять до систематичної варінні їжі. В епоху пізнього неоліту розвивається нова техніка обробки каменю: свердління, пиляння і полірування. Нарешті, в цей же період вперше зароджуються землеробство і скотарство.
Розвиток землеробства і скотарства
Землеробство виникло із збиральництва. Люди, збираючи горіхи, плоди, жолуді, зерно, поступово стали помічати, що зерно, що впало в землю, проростає. Однак пройшли багато і багато століть, поки в результаті цих спостережень чоловік прийшов до думки про те, що можна самому посадити зерно і з нього вийде рослина. Так виникло примітивне землеробство.
Знаряддя для обробки землі також були самими примітивними: палка-копалка, дещо пізніше — мотика. З найдавніших сільськогосподарських культур нам відомі ячмінь, пшениця, просо, горох, з овочів — морква. Що ж до скотарства, то воно розвинулося з полювання. У цей період люди навчилися полювати з застосуванням «загород». В «загони» великі натовпи людей заганяли стада диких кабанів або биків. Полювання придбала масовий характер. Поступово люди зрозуміли, що можна зберегти тварина живим, приручити його і домогтися від нього потомства. Виникло примітивне скотарство.
Подальший розвиток землеробства і скотарства тісно пов’язане з переходом від материнського до батьківського роду. Це пояснюється тим, що землеробство (і скотарство) стає тією областю, в якій жіноча праця витісняється чоловічою. А це, в свою чергу, пов’язано з винаходом плуга, з переходом від мотыжного землеробства до плужному. При плужном землеробстві застосовується чоловіча робоча сила і тяглова сила робочого худоби. Долею жінки стає інша область роботи — ведення домашнього господарства.
Панування батьківського роду (патріархат) було новим етапом в розвитку людського суспільства. На цьому етапі відбувається найбільша подія, як перехід від кам’яних знарядь до металевих. Спочатку люди навчилися виплавляти мідь, але так як мідь є дуже м’яким металом, то незабаром почали сплавляти мідь з оловом, тобто виготовляти бронзу. Бронза набагато твердіше міді, має більш низьку температуру плавлення і гарну ковкість. Тому вона цілком придатна для виробництва знарядь праці та зброї.
Розвиток землеробства і скотарства, перехід до металевих знарядь призводять до того, що всі існуючі племена починають поступово розпадатися на землеробські і скотарські. Землеробські племена поширилися в деяких районах Західної півкулі, а в Східному півкулі — головним чином в долинах великих річок: Нілу (Єгипет), Тигру і Євфрату (Месопотамія), Інду (Індія), Хуанхе (Китай), а також на території Малої Азії та Балканського півострова. Скотарські, пастушачі племена розселилися в основному на території Південного Сибіру, в басейні Аральського моря, в районі Іранського плоскогір’я і в південних степах Причорномор’я.
Між землеробськими і скотарськими племенами виникає регулярний обмін продуктами. Якщо раніше люди прагнули виробляти таку кількість продуктів, якого вистачило б для даного роду або сім’ї, то тепер цього стає вже недостатньо. Тепер прагнуть виробляти якомога більше продуктів, тому що є можливість обміну. Таким чином, виникає бажання накопичувати надлишки продуктів всередині племені, роду, сім’ї.
Прагнення до накопичення продуктів обміну, в свою чергу, призводить до наступного. Якщо досі, під час сутички між племенами, полонених не брали, але вбивали або, у більш рідкісних випадках, брали до складу роду, то тепер починають брати людей в неволю, а потім змушують їх працювати на себе, перетворюючи їх таким чином у невільників, рабів. Отже, в епоху патріархату виникає примітивне, або патріархальне, рабство. Виникнення рабства — один з перших ознак розкладання первісно-общинного ладу.
Розкладання родового ладу
З XIV ст. до н. е. починається перехід до залізним знаряддям (спочатку — на території Передньої Азії). Входять у вживання залізний плуг, залізні сокири і лопати. Застосування заліза зробило величезний вплив па техніку сільського господарства і на розвиток ремесел. З’являються ковалі, а потім изобретается гончарний круг і ткацький верстат. Ремесло відокремлюється від сільського господарства: тепер ремісник вже не займається сільським господарством, а хлібороб не буває, як правило, зайнятий ремеслом.
Найважливішою подією цієї доби слід вважати виникнення приватної власності. З’являється приватна власність па худобу і рабів, тобто па тих полонених, яких перетворюють на рабів. Поступово виникає приватна власність на велике джерело всіх засобів існування того часу — на землю і знаряддя її обробки. У зв’язку з виникненням і розвитком приватної власності з’являється майнова нерівність. Поряд з поділом на вільних і рабів відбувається поділ на багатих і бідних. Тепер в руках окремих сімей (або людей) виявляються кращі земельні ділянки або великі табуни худоби, тоді як інші сім’ї бідніють і розоряються. Виділяється родова знать, яка володіє багатством і владою. З середовища цієї знаті виходять вожді племен, члени ради старійшин.
Родові зв’язки на цьому етапі розвитку людського суспільства починають слабшати, їх все більше замінюють зв’язку між людьми по сусідству, т. о. по спільності займаної території. Так складається сусідська (або територіальна) община. Вона виникає в епоху розкладу родового ладу і продовжує існувати протягом багатьох і багатьох століть, причому в деяких країнах зберігається майже до XX в, (Індія, дореволюційна Росія).
Виникнення класів і держави
Розвиток техніки, поява приватної власності, ріст майнової нерівності і, нарешті, поширення рабства поступово призводять до того, що суспільство починає розпадатися па великі групи людей, які знаходяться в різному положенні, До однієї з таких груп належать ті люди, які володіють землями, знаряддями праці, рабами, але самі не працюють. До інших груп належать ті, хто живе власною працею (селяни, ремісники), або нічим не володіє і змушений працювати на своїх господарів (раби). Ці великі групи людей, що займають таке різне положення в суспільстві, називаються класами.