Перший бій молодого Лейтенанта | Історичний документ

6 грудня, в жорстокі морози, почався наступ радянських військ. Лейтенант Коробів прискіпливо уважно оглянув спорядження своїх бійців, вдивлявся в їхні очі, немов намагаючись перевірити, чи вистачить у них сміливості, відваги?

В основному це були молоді хлопці. У багатьох ледь пробився пушок над верхньою, губою. І комусь з них через годину, може бути через два, доведеться зустріти свою смерть. Тепер Коробів про себе не думав. Прийшло почуття стурбованості за своїх підлеглих.

Лише б все рвонулися в єдиному пориві. Атака — це лавина, чим більше стрімкості і рішучості, тим більше гарантії успіху і менше втрат, вчили його командири в Хабаровську.

Масова атака

І ось вона, перша атака, перший бій. Злетіла у туманне небо сигнальна ракета, тишу морозного ранку увірвалися крики командирів:

«Рота! Вперед, в атаку! За Батьківщину! Ура!»

Коробов одним стрибком вискочив з укриття, помічаючи, як праворуч і ліворуч замигтіли білі кожушки його воїнів, побіг по сипучому снігу, не відчуваючи ні холоду, ні страху. Пройдена перша сотня метрів, з ворожої позиції замиготіли вогники пострілів, бійці тікають без зупинок.

«Біжіть, милі, хороші! Тільки не падайте, рідні», — шепоче про себе Коробів.

Ось вже близько вогні пострілів ворога, але в загальному шумі вони здаються німими. Хтось крикнув, що вбило командира роти. Лейтенант Коробів прийняв командування ротою на себе. Ось вже де-не-де в хід пішли гранати. Хтось падає, але вся маса біжить.

Перший бій молодого Лейтенанта | Історичний документ

За цей бій лейтенант Коробов був удостоєний високої нагороди Батьківщини — ордена Червоної Зірки. Були нагороджені і його бійці.

Звістка про нагородження він отримав з великою радістю, але в той же час розумів, що нагороди йому і його бійцям видані з великим авансом, щоб підтримати бойовий настрій і наступальний порив. Нарешті ворог не тільки був зупинений, але й відійшов від Москви.

Захоплення німецького офіцера

У наступні дні Коробів отримав бойове завдання— оволодіти одним населеним пунктом. Бійці двох взводів в маскхалатах встали на лижі і стрімко понеслися праворуч і ліворуч, а третій взвод відволікав противника з фронту.

Атака була проведена настільки швидко, що німецький офіцер з двома хрестами на грудях не встиг втекти, застряг у снігу зі своїм автомобілем і був захоплений в полон. Чи То від холоду, чи то від страху німця било в лихоманці.У машині були хліб, від якого йшла пара, і паруюча варена курка. Офіцер вибіг з дому, забувши одягнутися, був без шапки і шуби, а курку і хліб прихопив, мародер. Дивитися на цього «вояку» було огидно.

 

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: