55-я кавалерійська дивізія була сформована за директивою Ставки Верховного Головнокомандування в період з 12 липня по 5 серпня 1941 р. у складі трьох кавалерійських полків і окремого бронеэскадрона.
Першим її командиром був генерал-майор К. Р. Калмиков, воєнкомом дивізії — полковий комісар К. І. Корюгин, начальником штабу — полковник К. Н. Ільїнський.
До складу дивізії входили кавалерійські полки: 78-й (командир полковник А. Л. Сологубовський), 84-й (командир підполковник В. К. Шведів), 87-ї (командир майор М. Мозгалевскии).
5 серпня, закінчивши формування, дивізія занурилася в ешелони і виступила на Брянський фронт. 10 серпня вона зосередилася в районі села Червоний Ріг і увійшла до складу 50-ї армії.
За наказом командувача армією дивізія вночі 15 серпня вийшла на марш і за містом Почеп біля села Житія головним загоном у складі 3-го ескадрону 78-го кавполка під командуванням старшого лейтенанта Мітіна вступила в бій з загоном німецько-фашистських військ, що діяли в напрямку Почепа. Це було перше бойове хрещення бійців і командирів 55-ї кавалерійської дивізії, що поклало початок славним справах її особового складу.
Надалі, збивши заслони і обходячи почепскую угруповання противника, дивізія пішла в тил ворога. Кілька днів вона вела бої з частинами, що діяли в районі сіл Акуличи, Мужипово і станції Клетия, знищувала їх техніку і живу силу, здійснювала розвідку, руйнувала комунікації і минировала дороги.
25 серпня дивізія виступила па з’єднання з частинами 50-ї армії і вийшла до тракту Клетия — Мужипово. На цій ділянці розвідка виявила жвавий рух автоколон з піхотою і вантажами, яке здійснювалося без надійної охорони. Це давало можливість завдати противнику раптовий і сильний удар.
Під прикриттям сутінків і лісистій місцевості передовий загін непомітно підійшов до тракту та при підтримці артилерії збив гітлерівців. Противник не розраховував, що в його тилу могли виявитися частини Червоної Армії та ще з артилерією. У паніці він покидав техніку і відступив в ліс.
Особливо серйозної шкоди завдала ворогові артилерія. На тракті залишилася велика кількість підбитих машин і трупів солдатів і офіцерів.
В легковій машині були взяті цінні штабні документи. Удар виявився настільки сильним, що гітлерівці чотири години не могли отямитися від нього. Дивізія успішно закінчила рейд і зайняла оборону в 40 км на південний захід від Брянська.
Надалі вже у складі 13-ї армії 55-я кавдивизия вела оборонні бої на східній околиці Ямполя. Вранці 25 вересня після артилерійської підготовки вона перейшла в наступ на місто, проте протягом п’яти наступних днів її наступальні дії успіху не мали.
29 вересня розвідгрупа 84-го кавполка захопила гітлерівського офіцера, який показав, що в Ямполі зосередилися два полки німецької піхоти і до 150 танків. Угруповання противника, що діяла перед 298-ї стрілецької та 55-ї кавалерійської дивізій, повинна була 30 вересня — 1 жовтня перейти в рішучий наступ.
Здобуті відомості разом з полоненим офіцером негайно були доставлені в штаб 13-ї армії. Дані, отримані від нього, повністю підтвердилися.
30 вересня проти лівого крила Брянського фронту перейшла в наступ 2-а танкова група Гудеріана, що мала у своєму складі до 15 дивізій, в тому числі 10 танкових і моторизованих.
Почалася Брянська оборонна операція, що була складовою частиною битви під Москвою, в якій перший удар противника на себе поряд з іншими з’єднаннями Червоної Армії прийняла 55-я кавалерійська дивізія.
Опівдні 30 вересня близько 50 танків з піхотою прорвали оборону 298-ї стрілецької дивізії і стали обходити 55-ю кавдивизию.
Прорвалися танки і піхота супротивника кинулися до Хутір-Михайлівському, відрізаючи шляхи відходу радянських військ на Севськ. Частини дивізії, відходячи, вели нерівний бій. Наші бійці і командири билися за кожен рубіж.
Весь день тривав жорстокий бій, в якому супротивникові було завдано великої шкоди, особливо під час атаки гітлерівців силами до батальйону проти 4-го ескадрону 78-го кавполка, яким командував капітан М. Р. Бабін. Під прикриттям танків і артилерійського вогні гітлерівці йшли в повний зріст, поливаючи свинцем зі своїх автоматів. Однак вони зіткнулися зі стійкість наших воїнів. Велику роль зіграв в цьому бойовий досвід командира ескадрону. Капітан Бабин тактично грамотно розставив вогневі засоби і бійців. Завдяки цьому ескадрон зумів відсікати піхоту противника від танків і знищити її. Своїм особистим прикладом комеск надихав бійців на перемогу в бою.
Стійко билися з фашистами бійці і командири комендантської ескадрону штабу дивізії під командуванням старшого лейтенанта Панкрашкина, близько трьох годин стримуючи натиск переважаючих сил ворога і забезпечуючи вихід з бою частин дивізії. До останнього снаряда билися, опинившись в оточенні, артилеристи 84-го і 78-го кавалерійських полків. Вони підбили 8 танків, 5 бронетранспортерів і косили піхоту противника картеччю. Частинами дивізії в цих боях було знищено понад 1500 гітлерівців.