Особлива команда в Освенцімі | Історичний документ

Особлива команда (зондеркоманда) — група ув’язнених, для яких вже одне призначення в цей загін було рівнозначно смертному вироку. Потрапив в таку команду повинен був працювати в ній до тих пір, поки не вмирав, або був убитий. А перед смертю його змушували займатися найстрашнішим справою: виконувати підготовчі роботи для масових вбивств невинних людей. Укладених для зондеркоманди вибирав сам комендант табору Біркенау Шварцгубер.

В’язні допомагали эсэсовцам роздягати ув’язнених перед відправкою в газові камери, відвозили трупи в печі крематорію або складали трупи і спалювали їх у дворі. Крім того, чистили газові камери, збирали речі, що залишилися після убитих людей.

Спочатку в особливій команді працювали тільки євреї, пізніше були й російські, а останнім часом у неї потрапили п’ять польських політв’язнів, яким смертний вирок був замінений роботою в цій команді.

У трупів видиралися золоті зуби; це робили лікарі – в’язні. Есесівці оглядали рот у кожного трупа перед спаленням, і за кожен непомічений золотий зуб лікар-укладений отримував двадцять п’ять ударів батогом. Зуби чистилися, а потім їх переплавляли в тигелях ємністю 500 грамів.

Цю роботу виконували зубні техніки Катц і Фельдман. Восени 1944 року Франтішек Фельдман з Тренчанских Теплиць, укладений № 36661, говорив нам, що переплавлене вже до 2 тисяч кілограмів золота. Кожен вівторок в крематорій приїжджав есесівський офіцер, який контролював переплавку золота і увозивший його.

За наказом Берліна укладені з особливою команди містились окремо від інших ув’язнених, причому усім у таборі було заборонено спілкуватися з ними. У команді працював особливий лікар, що лікував своїх ув’язнених.

Деякі були пов’язані з ув’язненими цього загону. Це було дуже небезпечно, так як якщо б їх викрили в цьому, то загрожувала б у кращому випадку втрата «свободи» в рамках табору, а то і включення в число членів цієї команди.

На моральному дусі укладених згубно позначалася робота в особливій команді. У них було достатньо їжі, цигарок та іншого, так як після людей, отруєних у газових камерах, залишалося багато речей. Есесівці не протестували, якщо члени особливої команди діставали спиртні напої. В особливій команді працювало близько 800 чоловік, причому число ув’язнених у цій команді коливалося в залежності від того, як часто прибували нові ешелони і багато жертв було в них.

Особлива команда в Освенцімі | Історичний документ Освенцім, а там розстріляли і спалили. Хворі в’язні з цієї команди, які не змогли йти пішки в Освенцім, були розстріляні рапортфюрером Паличем у дворі блоку № 2 в таборі В1в.

Влітку 1943 року, незабаром після окупації Німеччиною Італії, в Біркенау привезли 2000 інтернованих євреїв, громадян США. Їх обіцяли відправити у Швейцарії і там обміняти на німецьких полонених. Однак замість цього всі вони потрапили в газові камери.

У той час есесівської вартою в крематорію, де спалювали жінок, командував прославився своїми звірствами рапортфюрер Шиллингер. Коли він наказав одній актрисі зняти бюстгальтер, вона зірвала з себе сукню, жбурнула його в обличчя Шиллингеру, вихопила у нього пістолет і вистрілила йому в живіт. При цьому був поранений есесівець Емеріх. Сталося замішання, деякі есесівці кинули зброю і втекли. Ув’язнені з особливою команди за наказом есесівських офіцерів схопили зброю і загнали засуджених назад в газову камеру, отримавши за це збільшений пайок.

Дещо раніше нацисти розправилися з групою євреїв, забезпечених так званими американськими туристичними паспортами. Одна актриса, танцівниця, за прізвищем Горовіц, клопоталася перед есесівцями про видачу американських паспортів кількох дуже багатим польським євреям на чолі з великим оптовим торговцем Мазуром.

Багатії заплатили мільйони доларів в обмін за збереження свого життя. Забезпечені американськими паспортами, вони дійсно відбули в Гамбург і навіть були посаджені на пароплав. Однак пароплав не залишав порту. Так тривало досить довго. Есесівці довели обман до кінця. Довгі дні очікування вони використовували для того, щоб змусити «американців» перед від’їздом з Європи писати брехливі і пропагандистські листи. Одночасно есесівці продовжували вимагати у них цінності. Вичерпавши всі фінансові можливості «мандрівників», есесівці, нарешті, відправили їх, але не в Америку, а в Освенцим, в газові камери.

Ця історія одного з багатьох ешелонів є ще одним вагомим доказом справжніх причин винищувального походу нацистських «лицарів» проти євреїв. Все зводилося до захоплення цінностей. Фашисти не гребували нічим…

У травні 1944 року 150 членів особливої команди були відправлені в Люблін. Комендант табору Біркенау Шварцгубер заявив, що вони їдуть на роботу, однак, як дізналися пізніше від ув’язнених, які приїхали в Біркенау з Любліна, їх там розстріляли.

Влітку 1944 року попіл з крематоріїв вивозився за межі табору і в шести кілометрах від табору скидався у Віслу. Тоді стався такий випадок.

Один грецький єврей тричі вдарив лопатою по голові есесівця, який супроводжував машини з попелом, повторюючи при цьому: «От, отримуй за матір, за батька, за брата!». Потім він схопив автомат есесівця, переплив Ріку і втік, але незабаром був схоплений, наведено назад у табір і замучений.

Востаннє отруєння ув’язнених газом проводилося в ніч з 28 на 29 жовтня 1944 року. Це був останній ешелон чеських євреїв з Терезіна.

3 листопада 1944 року отруєння ув’язнених газом офіційно заборонили. Нацисти приступили до руйнування крематоріїв I і II. Усе технічне обладнання: водопровідна мережа, печі для спалювання трупів, мотори і так далі — демонтировалось, занурювалася у вагони і прямувало в концентраційний табір Гросс Розен.

Укладених з особливою команди відправили в концтабір Маутхаузен і там «ліквідували». Серед них був і зубний технік Фельдман. У Біркенау залишилося всього 70 осіб для обслуговування крематорію IV, де тривало спалювання трупів в’язнів, померлих природною смертю.

Перед евакуацією табору в січні 1945 року було дано розпорядження знищити і крематорій IV разом з усім його обслуговуючим персоналом. Проте командування табору не встиг це здійснити. Крематорій був зруйнований, укладені з особливою команди змішалися з іншими ув’язненими, і багатьом з них вдалося втекти під час евакуації табору.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам