Проспект в Брюсселі, станція метро, площа в Парижі, шосе в Англії, вулиці в Польщі, Чехії, Словаччини і навіть Індії.
Сталінград. Це місто увічнений в пам’яті європейців назвами і, кожен день, вимовляючи їх, жителі Європи мимоволі віддають маленьку данину пам’яті загиблим під ним.
Сталінград – місто, під яким стався переломний момент у Великій Вітчизняній Війні. Восени 1942 року, ціною величезних втрат радянські війська зупинили наступ на Волзі. Втратити місто, який носив ім’я Сталіна, для радянського командування було неможливим. Крім того, Сталінград мав величезне стратегічне значення – захопивши його, гітлерівці утруднили б поставки найважливіших ресурсів в радянську армію – палива, боєприпасів, продовольства.
Підготовка до операції
Фронт німецької армії восени 1942 року був розтягнутий на відстань понад 2 тисячі кілометрів. В планах гітлерівців входило утримання поточних стратегічних позицій до весни 1943 року, а потім продовження наступу. Ударні фланги були мало укріплені – командування вермахту вважало, що Червона Армія виснажена попередніми кровопролитними боями, бо не зважиться на контрнаступ.
Ця впевненість зіграла на руку радянському командуванню, яке вже у вересні 1942 року стало готувати операцію «Уран». Її метою було нанесення двох стратегічних ударів – Південно-Західна Армія під керівництвом Н.Ф. Ватутіна повинна була просунутися на 120 км в районі населеного пункту Серафимовича, Сталінградський фронт — почати наступ у напрямку до Сарпинским озер.
Ударні угруповання двох армій Ставка планувала зімкнути в районі Калач-Радянського і, таким чином, взяти в оточення німецькі частини. Донському фронту поставили завдання надати допомогу наступу, атакуючи ворожі позиції в районі станиць Качалинской і Клетській.
На боці Радянської армії була перевага в кількості військ: 1103000 солдатів проти 1011000, а також у знаряддях, мінометах, танках і авіації. Наприклад, літаків у гітлерівців восени 1943 року 1240, в РККА – 1350.
13 листопада 1943 року Сталін затвердив план операції, а 19 листопада на німців під Сталінградом обрушилася потужна артпідготовка. Спочатку планувався удар по ворожих позиціях радянською авіацією, але цьому завадили погодні умови.
3-я румунська армія, яка опинилася під шквальним вогнем і лютою атакою 5-ї танкової армії Донського фронту, швидко відступила, але в тилу у румунів стояли німці, які почали чинити серйозний опір. На допомогу 5-ї танкової прийшли 1-й танковий корпус під керівництвом В. о. Буткова і 2-й танковий корпус під командуванням А. Р. Батьківщина. Зім’явши німців, вони стали рухатися до поставленої Ставкою мети – Калачу.
В контрнаступ пішли дивізії Сталінградського фронту
20 листопада в контрнаступ пішли дивізії Сталінградського фронту. Удар був настільки сильний, що не тільки прорвав оборону, але і просунув війська на 9 кілометрів. В результаті цієї атаки було знищено 3 німецькі дивізії. Гітлерівці, оговтавшись від першого потрясіння, вирішили врятувати ситуацію посиленням своїх позицій. З Північного Кавказу були перекинуті дві танкові дивізії.
Командувач 6-ї армії фельдмаршал Паулюс був настільки впевнений у своїй можливості відбити наступ радянської армії, що аж до потрапляння в «котел» слав Гітлеру повні оптимізму реляції, в яких переконував Ставку в непохитності своїх позицій на березі Волги.
Тим часом, радянські частини рухалися у напрямку до населеного пункту Манойлина, а досягнувши її, 21 листопада розгорнулися на схід у напрямку до Дону. Намагаючись зупинити їх рух, у сутичку вступила німецька 24 танкова дивізія, яка була в результаті боїв розгромлена.
Перший етап операції «Уран» завершився 23 листопада 1942 взяттям радянською армією населеного пункту Калач. Коло навколо 330 тисяч німецьких солдатів, що залишилися в районах Сталінграда, зімкнувся.
У планах командувача оточеній 6-ї танкової армії Паулюса був прорив на південний схід, але Гітлер заборонив йому залишати місто.
Опинилися поза «котла»
З тих частин, які опинилися поза «котла», було спішно сформована група армій «Дон». Перед нею поставили завдання прорвати за допомогою частин армії Паулюса оточення і утримати Сталінград.
У Ставці Гітлера була розроблена операція «Зимова гроза». Її виконання поклали на фельдмаршала Еріха фон Манштейна. Основний нищівною силою в розгром радянських частин повинна була стати 4-а танкова армія Германа Гота.
«Залізний кулак» Манштейна вдарив в район селища Котельникова 12 грудня 1942 року. У РККА передбачали плани фашистів прорвати ззовні оточення Паулюса, але ділянку, який атакував Гот, виявився слабо підготовленим. Німці розгромили 302 стрілецьку дивізію, пробивши тим самим оборону 51-ї армії. 19 грудня міг стати фатальним для радянських військ під Сталінградом – фашисти підтягнули свіжі резерви. П’ятиденна героїчний опір радянських частин врятувало ситуацію – до цього часу командування Червоної армії зміцнило їх позиції силами 2-ї гвардійської армії.
Паулюс і його найближче оточення здався в полон. А протягом наступних двох днів здалися всі війська, які були оточені. І 2 лютого 1943 року увійшов в історію як день перемоги радянських військ у битві під Сталінградом.