Римське держава була свідком злетів і падінь правителів – як великих, так і невидимих (фігурально висловлюючись). Одні за свої заслуги перед вітчизною залишилися в анналах історії, інші ж віддані забуттю. А третім випала честь стати засновниками республіки або імперії, подарувати своє ім’я в якості династичного нащадкам. Октавіан Август – перший імператор Риму, засновник даного політичного устрою. Про нього написані тисячі книг, знято фільми. Ким же він був насправді? Героєм для Риму або пихатим молодиком, які піклуються лише про своє благополуччя?
Ранні роки
Майбутній імператор народився 23 вересня 63 р. до н. е. в багатій сім’ї сенатора Гая Октавія. При народженні дитина отримав ім’я Гай Октавій Турин. Батько не міг похвалитися благородним походженням – його рід був плебейським, але ця обставина не завадила Гаю Октавію зайняти високий пост в Сенаті. Крім цього, Октавії належали до стану вершників – эквитов. Хоча це стан вважалося привілейованим, воно не було ознакою аристократизму – швидше, тільки багатства і впливу сім’ї. Мати майбутнього імператора, Атія Юлія, припадала племінницею легендарному Гаю Юлію Цезарю. Крім Октавіана, в сім’ї підростала ще й молодша сестра, Октавія. Від першого шлюбу батька була також і інша сестра – Октавія-старша.
Його батько помер, коли хлопчикові було чотири роки. Мати незабаром вийшла заміж за Луція Марція Філіпа, колишнього губернатора Сирії. Вітчим майже не звертав уваги на Октавіана, не займався його вихованням, і дитину відправили жити до бабусі Юлії Кесарії, яка виростила Октавіана і померла в 52 або 51 році до нашої ери. Бабуся чудово виховала онука – згодом Гай Юлій Цезар, її брат, по достоїнству оцінив той багаж знань, яким володів юний Октавій.
Майбутній диктатор Риму бачив в юнакові продовжувача своєї справи, тому, через брак своїх прямих спадкоємців, усиновив Гая і дав тому можливість побудувати запаморочливу кар’єру в Римі. Після повернення до столиці після Галльської війни Цезар і Октавіан все більше часу проводили разом – полководець навіть запросив юнака брати участь у тріумфальних урочистостях з нагоди африканської кампанії першого. Гай Юлій часто з’являвся з племінником в публічних місцях, тому не дивно, що народ запам’ятав його і намагався здобути прихильність і милість, щоб пробитися до вершин влади.
У 46 році до н. е. Октавій повинен був супроводжувати Цезаря в Іспанію, однак захворів. Як тільки він поправився, негайно вирушив до місця призначення, але і тут невдачі продовжували переслідувати його – його корабель зазнав аварії, Октавія викинуло на берег (території, що належали місцевим племенам, проти яких Цезар вів війну). Як він зумів дістатися до табору римлян цілим і неушкодженим – загадка. Але Цезар гідно оцінив силу духу молодої людини.
У 44 році до н. е. Цезар був убитий в результаті змови сенаторів. Октавіан в цей час перебував у Греції, звідки планував похід на Дакію. Дізнавшись сумну новину, він повернувся в Рим, незважаючи на те, що це було небезпечно – його теж могли вирішити, як претендента на римський «престол». Потрібно було заручитися підтримкою населення і Октавіан роздав кожному громадянину по 300 сестерціїв (величезна на ті часи сума) із залишеного дядечком спадщини.
Рим під час правління Октавіана процвітав – збільшилося число колоній, а отже, римська скарбниця стала поповнюватися ще великими вкладеннями. Імператор протегував мистецтву, культурі, наук. За величезний внесок у розвиток римського мистецтва сенат подарував йому титул «батько вітчизни», а один місяць в році названо його ім’ям. Який? Звичайно, серпень.
Особисте життя
Незважаючи на настільки щедрі подарунки від долі як полководця і правителя Риму, Октавіан все-таки не був повністю щасливий. Багато горя доставляли його близькі люди. Він був одружений тричі – на Клаудії Пульхре, Скрибонии та Лівії Друзилли. Завжди мріяв про сина, Октавина став батьком лише єдиною дочки Юлії, яка, ставши дорослою, доставила батькам чимало клопоту.
Зрештою, імператор став посміховиськом в суспільстві через непотрібного поведінки дружини і дочки. Щоб поправити своє похитнулося через переживань здоров’я, Октавіан поїхав у провінцію, але до пункту призначення не доїхав – захворів по дорозі і помер 19 серпня 14 року до н.е. Його імперія продовжила своє існування ще на кілька століть, перш ніж піти в минуле.