Односкладові слова | Історичний документ

Хоча первинне слово зводиться до складу типу СГ, воно має різні варіанти. Наприклад, якщо приголосний б випишемо поряд з усіма голосними татарської мови, то отримаємо склади ба, бе, бо, ба, бу, бу, б, бе, бі. Будемо вважати, що приголосних в татарському —двадцять. З двадцяти приголосних і дев’яти голосних отримаємо 180 складів, що мають самостійне значення.

А все-таки що ж означають ці елементи типу СГ, які ми називаємо те первинними словами, складами? Розкрити таємницю складу поки ще нікому не вдавалося.

У татарському є окремо вживаються склади: іменники бу — пар, су — вода, бі — князь, владика. Якщо звернутися до інших мов, то прикладів на односкладові слова типу СГ можна знайти чимало. Ось деякі з них.

Склад ба в мові бамана означає «дружина», бамбара — «мати», манинка — «мати», у мові ну — «жінка», чжуан — «дружина»; склад йа в ненецькому — «земля»; склад ма в мові бамилеке, бенгальською, китайською, малайською, тибетською — «мати», вепса, мансійському — «земля»; склад на мові баганда — «мати», в древнеяпонском, маньчжурської, нанайском, орочском, удегейском, ульча — «земля»; склад са в тибетському — «земля»; склад та древнеяпонском, мяо — «земля».

З цих прикладів видно, що склади (слова) типу ба у багатьох мовах означають землю, матір, дружину, жінку. За уявленнями первісної людини, протилежністю землі, матері і дружини вважаються вода, небо, батько, чоловік. Слова-склади з цими значеннями утворені за типом складу бу. Наприклад, склад ву в удмуртській — «вода», склад йу в японському — «тепла вода», склад лу в мові ну — «чоловік», склад му в асматском, ассиро-вавілонський, давньоєгипетському XVIII династії, солонском, евенкійському — «вода», склад ну в селькупском — «небо», склад пу в мові дун, корейською — «батько», склад су в корейському, татарською, телугу — «вода», склад ту у мові маорі — «чоловік», склад фу в старокитайському періоду Інь — «батько».

Голосні звуки

За своєю семантикою голосні поділяються на групи А і У. Наприклад, в татарському голосні а, е, е, належать до групи А і беруть участь в утворенні слів, що мають значення складу типу ба. Голосні у, у, і відносяться до групи У і беруть участь в утворенні слів із значенням складів типу бу. Позиція гласного і його м’якого варіанту в татарському нестабільна. В одному випадку про і про можуть бути зараховані до групи А, а в іншому випадку —до групи У.

Правило, яке вірно щодо татарської, застосовується також щодо інших мов. Ми вже згадали, що у кавказьких мовах є велика кількість приголосних, а кількість гласних —незначно. Для утворення нових слів як кавказькі, так і інші мови мають необмежені можливості. Бідність на голосні компенсується багатством на приголосні і, навпаки, бідність на приголосні може бути компенсована багатством на голосні.

Для підкріплення вищесказаного наведемо інші приклади, утворені голосними групи А і У.

Перший напрямок. Для того, щоб виражати нові поняття, до односкладовим складами-словами типу ба, бу, бе стали додавати, «приклеювати» інший склад. Зародилося двусложное слово типу баба, бубу, бібі.

Другий напрямок. Для вираження нових понять до відомим односкладовим словами нічого не додавали, а лише змінювали спосіб їх вимови. Китайський і схожі з ним в’єтнамський, лаоська та ін. мови розвивалися саме в цьому напрямку. В сучасному китайському склад ма, наприклад, вимовляється в п’яти тонах, і всі п’ять різновидів вимови мають різні значення.

Так звані агглютинативные і флективные мови розвивалися в основному за першим напрямом. Однак і в цих мовах, мабуть, існував спосіб передачі нового значення слів за допомогою зміни тональності їх вимови. Про це говорить граматичне наголос, що збереглася і понині у вищеназваних мовами. Наприклад, в татарському слово кара має два види наголосу і три значення: «чорний» (колір), «чорнило» і дієслово «дивись». В китайською, в’єтнамською, лаоської та ін. ізолюючих мовах є двох – і навіть трехсложные слова. Перехід від односкладових до многосложным і взагалі зміна звичного ходу розвитку мови, можливо, відбувалося не завжди гладко. Цілком імовірно, що обидва способи передачі нових понять колись існували паралельно. Розмежування, відділення, мабуть, сталося не відразу. Для цього потрібен час і якісь об’єктивні умови. Як би те ні було, «розлучення» відбувся, і кожен попрямував по своїй обраній дорозі. А дороги були не прямі! Вони часто петляли, перетиналися й розгалужувалися. Але при всьому цьому початкові склади та їх значення залишилися незмінними.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: