Один бій червоного комісара Фабриціуса | Історичний документ

У Ельгінского мосту Фабриціус побачив червоноармійців. Біжать. Попереду, схоже, командир. Обличчя знайоме. Та це комбат Каргополов! Фабриціус підняв руку, гукнув:

— Стій!

Каргополов підійшов і, важко дихаючи, вигукнув:

— Товариш військовий комісар, зі мною зведений загін — сапери, зв’язківці. Вцілілі…
— Зупиніть загін. Треба утримати міст.
— У шостому естонському зрада. Булак-Балахович тисне. Патрони на кінець…
— Не базікайте! Командуйте! — різко обірвав Фабриціус.
— В ланцюг! — наказав Каргополов.— І ні кроку назад!..

Єдиний кулемет поставили біля перехрестя доріг.

На протилежному березі річки горіли будинки. Їх ніхто не гасив.

За мостом здалася ланцюг солдат. Йдуть упевнено, у повний зріст. Переможці…

Фабриціус підбіг до розрахунку. Поквапив:
— Швидше! Вогонь!

Один бій червоного комісара Фабриціуса | Історичний документ

Зовсім близько розірвався снаряд. Вибухова хвиля підняла Фабриціуса і жбурнула на бруківку. Підвівшись, відчув гострий біль у лівій руці. Крізь оседающее хмара пилу помітив насувається ворожу ланцюг. Крикнув:
— Давидов, давай!

Навідник не відгукнувся. Фабриціус підповз до кулемета і побачив, що Давидов убитий. Відсунув тіло загиблого, вставив стрічку. Короткими чергами став розстрілювати солдатів, взбегавших на міст. Приповзли номерні притягли цинкову коробку патронів.

Фабриціус попросив їх:
— Набивайте стрічки. Години дві-три треба протриматися. Поки наші не відійдуть…

Підбіг ординарець Гур’янов. Повідомив:
— Начдив велів передати — штаб йде на Карамышево. Вас чекає автомобіль.
— Скажіть Курганському — я піду з Пскова останнім…
— Це зайве, товаришу комісар. Адже уб’ють…
— Ідіть!
— Не можу. Я за вас перед усією дивізією відповідаю.

Гур’янов перев’язав рану, що кровоточить комісара.

Фабриціус розстріляв дві стрічки.

Підповз Каргополов і доповів:
— Противник поруч. Нас можуть відрізати У мене залишилося вісімнадцять бійців…
— Ведіть їх в Карамышево. Всіх по дорозі забирайте. Я прикрию…

Біля мосту з’явилися вершники. Фабриціус дав за ним чергу з кулемета. Скінчилася остання стрічка. Раптом його обпалило спекою: за спиною загорівся будинок.

Повз нього пробіг командир 2-ї роти мінно-підривної дивізіону Олександр Чечулин, крикнувши на ходу:
— Біжіть! Взрываю міст…

Гур’янов смикнув Фабриціуса за рукав:
— Швидше! Тільки б встигнути…

Обігнули палаючий будинок, перетнули вулицю і почули сильний вибух.

Гур’янов зірвав картуза:
— Упокой, господи, російську душу… І підірвав себе з мостом. Які люди бувають!.. А наша машина пішла.
— Заспокойся. Виберемося.
— Неодмінно виберемося. Бували моменти і складніше, а вибиралися…

Фабриціус не відгукнувся. Ординарець прав. Дійсно, були в його житті найтяжчі випробування. На фронті у вогні…

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь