Оборона на Віслі | Історичний документ

Займаючи оборону на правому березі Вісли, на ділянці 55-го гвардійського кавполка 7-го гвардійського кавкорпуса у ніч на 19 листопада 1944 р. відбувся успішний рейд розвідників. Підготовлена група протягом тижня вела безперервне спостереження за переднім краєм оборони противника.

У ніч на 19 листопада розвідгрупа в кількості 37 чоловік па 6 човнах почала переправу. Пливли майже безшумно. Кожен мовчки робив свою справу, всі були напоготові. Загальне керівництво групою здійснював командир взводу розвідки полку гвардії старший лейтенант Д. До Черняєв. Через 25 хвилин розвідники перетнули річку і, не помічені противником, висадилися в 150 метрах на південь від об’єкта нападу, де і зайняли вихідне положення.

Після висадки ліва підгрупа прикриття, дотримуючись тишу, відійшла від берега на 100 метрів і зайняла рубіж з метою не допустити контратаки противника з південного напрямку.

Слідом за сигналом розвідників по противнику був проведений короткий, але дуже потужний артилерійський наліт.

З перенесенням артогня в глибину підгрупа захоплення в кількості 15 чоловік з правого підгрупою прикриття зробили кидок до об’єкта. Противник, помітивши їх, відкрив кулеметний вогонь, але був пригнічений і втік з траншей, залишивши ручний кулемет. Це дало можливість правою підгрупі прикриття зайняти свій рубіж, проти сусідньої опорного пункту.

Підгрупа захоплення, вибивши ворога з першої траншеї, кинулася в другу, де зав’язала гранатний і рукопашний бій. Після вдалого бою розвідники увірвалися на артилерійський спостережний пункт, вбили кілька солдатів і поранили унтер-офіцера.

Захопивши унтер-офіцера, документи і трофеї, підгрупа під прикриттям інших підгруп і артогня відійшла і на човнах переправилася на свій берег.

Після її відплиття ліву підгрупу прикриття контратакувало до взводу противника. Відбивши контратаку, почали переправу на правий берег всі розвідники, що залишалися на лівому березі Вісли. Противник відкрив по ним вогонь з двох мінометних та артилерійських батарей і розбив один човен. Гвардії рядовий Бистров, опинившись у воді і будучи пораненим в обидві ноги, зумів все-таки доплисти до свого берега.

Оборона на Віслі | Історичний документ

Свою активність розвідка виявляла в цей період і на інших ділянках оборони корпусу.

У ніч па 20 листопада група розвідників 54-го гвардійського кавполка (14 осіб) під командуванням гвардії молодшого лейтенанта А. А. Ланшакова захопила полоненого, який дав цінні свідчення про супротивника. У цьому пошуку відзначилися крім командира групи гвардійці в. І. Дурнів, В. С. Гаврилов, П. І. Коцар, М. К. Курман та інші.

9 грудня розвідгрупа 1 6-ї гвардійської кавдивізії під командуванням гвардії лейтенанта в. І. Корабльова захопила па лівому березі полоненого пораненого, який належав до 304-му резервному гренадерському батальйону 174-ї резервної піхотної дивізії.

В обороні 7-го гвардійського кавкорпуса успішно вирішувала свої завдання артилерія. Вона виявила ворожу артилерійську угруповання, систему вогню та інженерних споруд, розташування резервів. З появою у супротивника реактивних установок перед нею постало нове завдання, пов’язана з виявленням їх вогневих позицій.

Широко застосовувалася стрільба прямою наводкою, кочівними гарматами і мінометами. По найбільш важливих і великим цілям, таким, як скупчення живої сили і техніки, склади, вузли зв’язку, штаби, вогонь вівся раптовими і потужними артналетами, для чого залучено кілька артгрупп, а іноді і резерв командира корпусу — 145-й гвардійський винищувально-протитанковий полк і 7-й гвардійський мінометний полк.

Поряд з цим артилерія корпусу виконувала завдання щодо забезпечення стиків і надання вогневої підтримки з’єднанням 8-ї гвардійської та 69-ї армій, за що деяким артилерійським підрозділам була оголошена подяка.

В результаті вогневої діяльності артилерії супротивникові було завдано великої шкоди в живій силі і техніці.

Частини корпусу, перейшовши до оборони, обладнали дві її смуги, створили велику кількість інженерних споруд, встановили десятки протитанкових і протипіхотних мінних полів.

Активно працювали політоргани. Прямо в окопах проводилися партійні збори, бесіди з поточних подій. Випускалися бойові листки, популяризувалися подвиги воїнів, умілі дії командирів підрозділів і частин.

Політпрацівники доводили до солдатів, сержантів і офіцерів обстановку на фронтах, розповідали про майбутніх бойових діях на території Польщі та Німеччини, поведінці радянських воїнів у цих країнах. Підкреслювалося, що Червона Армія увійшла в Європу з визвольною місією і воїни повинні чітко розрізняти, де їхні вороги, а де потенційні друзі.

7 січня 1945 р. основні сили 7-го гвардійського кавкорпуса залишили оборонні рубежі і розпочали підготовку до наступу на пулавском плацдармі.

Одночасно, за розпорядженням штабу 7-го гвардійського корпусу в смузі його оборони на Віслі залишилися 55-й і 53-й гвардійські полки 15-ї гвардійської кавдивізії, які були передані в оперативне підпорядкування 69-ї армії з завданням продовжувати оборону колишніх ділянок. У зв’язку з цим було створено командування на чолі з заступником командира 15-ї гвардійської кавдивізії гвардії полковником Н. Н. Жигайловым, в розпорядження якого також передавалися оперативна група офіцерів штабу дивізії, окремі танкові і артилерійські підрозділи.

Це командування функціонувало до 13 січня, коли 55-й і 53-й кавполки здали свої ділянки оборони, здійснили марш і переправилися на пулавский плацдарм, де в районі на північний захід від Войшина приєдналися до своєї дивізії.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: