З твору Никаноровой Галини
Нарешті ми вийшли зі схованки і пішли по своїх квартирах. Трохи прибравшись будинку, ми вийшли на вулицю. По вулиці обозом, на конях і автомашинах, йшли німці. Їх незрозумілий говір і незнайома зелена одяг діяли відштовхуюче. Коли німці зустрічалися групами і поодинці, це була банда грабіжників. У мене зняли рукавиці. У моєї подруги теж. На другий день На площі вже висіли трупи повішених. Одну жінку, як я дізналася згодом, повісили тільки за те, що вона несла гас і гноти для лампи. Німці ж думали, що вона партизанка і готує підпал. Грабежі йшли по всьому місту. Німці збивали замки і без всякого сорому брали те, що їм хотілося.
Недалеко від нашого будинку стояла німецька кухня. Чоловіків змушували колоти дрова, а жінок і дітей — чистити картоплю. На щастя, мені вдавалося отвертываться від цієї роботи.
Червоної Армії. За німецьким даними информбюро04 можна було судити про дії на фронті, т. к. вони зведення були суцільною вигадкою. Деякі з населення мали зв’язок з партизанами, від них тільки й можна було приблизно дізнатися про наближення фронту.
Майже три місяці ми перебували під їх ненависним ярмом З найменшого підозрою в тому, що будь-хто має зв’язок з партизанами німці розстрілювали або вішали цих людей. У нас на площі висіло кілька людей, по-звірячому закатованих фашистами.
Німці загнали всіх євреїв в обгороджену забором частина міста, відібрали у них все майно, позбавили права працювати в установах. Таким чином прирекли їх на голодну смерть.