Твір Кузина
Одного разу я бачив, як фашистські нелюди знущалися над нашими полоненими. Вони запрягали у великі сани полонених червоноармійців, а на сани наклали багато дров. Бліді, охлялі, знесилені від побоїв, вони падали, вставали і ледве-ледве тягли сани. А нелюди прокляті-людожери-фашисти насміхалися над ними знущалися. Я бачив, як німець кинув шматок хліба, і, коли бійці кинулися за ним, став розганяти їх батогом. Якщо хто-небудь з перехожих кидав картоплю, німець бив прикладом того, хто кинув картоплю, і бійця, який підняв.
Твір Родіонова А.
Калугу зійшли німці, ми поїхали в село. Ми там бачили п’ятьох німців верхи на конях. Ми жили в селі з місяць, а потім приїхали в Калугу. Ми жили на вул. Салтикова – Щедріна. Потім нас вигнали на вулицю і навіть хліба не дали взяти, він у нас був в мішку під ліжком. Ми дійшли до одного кута, і дві сестри пішли додому за хлібом.
Ми прийшли до знайомої тітки, були ми там в них один день. Потім і мама, і сестра теж пішли від нас, і ми залишилися шестеро. Потім ми пішли до сестри, і ми у сестри пообідали і лягли спати. Потім почали стріляти, і до нас потрапив великий осколок. І ми прокинулися та пішли в притулок.
У притулок ми сиділи до десяти годин. Через тиждень ми бачимо, йдуть мама і сестра, йдуть вони і плачуть. Ми у них запитали. А вони нам сказали, що наш згорів будинок. І згоріли наші черевики, тільки що залишилися у валянках. І ми жили в сестри чотирнадцять чоловік: нас дванадцять і їх дві людини. І жили там, поки не прийшли червоноармійці.