Німецькі диверсанти на початку війни | Історичний документ

15 червня 1941 року 98-а дивізія була мобілізована в Удмуртії, розміщена по вагонах і виїхала на Захід. Їхали цілий тиждень, було ще тільки початок Другої світової війни. 21 червня прибули на нове місце дислокації в наметовому містечку поблизу міста Дретунь, розташованого на північно-заході Білорусії. Всю ніч йшов розміщення солдатів і матеріальної частини дивізії, а вранці над табором пролетіли літаки.

Бійці і командири з подивом дивилися, як безперешкодно летять незнайомі літаки на схід. Через кілька хвилин десь далеко почали вибухати бомби, а потім стався такий вибух, що здригнулася і великої тремтінням відгукнулася вся земля.

— Війна! — немов електричним струмом промайнуло в голові Кедрова, і в ту ж мить ранкову тишу розірвала команда:

— Тривога! Рота, в рушницю!

Бійці і командири вишикувалися поротно і в похідному порядку рушили на залізничну станцію, знову занурилися у вагони і попрямували на Захід. За дві доби дивізія подолала відстань майже сто кілометрів і зайняла вихідні рубежі на ділянці Дрісса-Дисна.

Четвертий полк прибув одним з останніх. По дорозі його обстріляли німецькі літаки. Вибув з ладу командир полку капітан Чигвинцев, і командування полком взяв на себе командир батальйону майор Майоров.

По прибуттю на місце весь особовий склад відразу ж приступив до риття окопів і протитанкових траншей. Працювали швидко, багато бійців вибивалися з сил.

Перший бій стався на ділянці 4-го полку рано вранці 26 червня. На тому березі річки з’явилися окремі групи німців, танки й танкетки. Кулеметним вогнем фашисти були відсічені від танків.

В бій включилися гармати полку, і після деякої перестрілки німці відійшли. Кедрів зрозумів, що це була розвідка боєм. Що ж зроблять німці далі, де вони почнуть переправу?

Пошук диверсантів

27 червня командування дивізії, у зв’язку з почастішанням диверсіями в тилу дивізії, видало наказ про створення кулеметних взводів для боротьби з диверсійними та авиадесантными групами ворога. Кедрова зі своїм взводом направили в найближчий тил.

З ним був один з досвідчених кулеметників Михайло Рябов. Вже на наступний день по шляху слідування їм зустрілася група військових, одягнених в обмундирування радянських солдатів. Кедрів наперед проінструктував своїх бійців на випадок зустрічі з ворогом, умовився, який він подасть сигнал для стрільби, якщо перед ними виявляться диверсанти, і рішуче попрямував до гурту.

— Товариші, ви з якої частини? Прошу пред’явити документи.

Старший групи назвав частину, прізвище командира і показав документи. Хоча вони, на перший погляд, виявилися в порядку, Кедрів запідозрив, що перед ним німці. Його уважний погляд вловив, що дуже акуратно було підігнано обмундирування солдатів, і під ним, хоча і не дуже помітно, виступали ознаки інших форм. Всі були озброєні радянськими автоматами, а їх в той час в дивізії були одиниці.

— Де була ваша частина три дні тому? — запитав Кедрів.

Чоловік, одягнений в офіцерську форму, відповів, але неправильно. В ту ж мить Кедрів відскочив і кинувся навзнак. Падаючи, почув, як М. Рябов прострочил зі свого ручного кулемета.

У лічені секунди з диверсантами було покінчено. Кедрів піднявся, підійшов до одного з убитих, рвонув гімнастерку, і під нею виявився мундир фашистського офіцера.

— Гади! — вилаявся Кедрів. — Нашу форму споганили. Зняти з них гімнастерки, зібрати зброю і документи. — Заспокоївшись, потиснув руку Рябову і сказав: — Дякую, Михайло. Але як вони працюють, сволочі! Всі знають: і номер частини, і прізвище командира.

Їм не раз доводилося вступати в єдиноборство з ворожими десантниками протягом всієї Другої світової війни, знищувати не одну групу парашутистів і на землі, і в повітрі.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам