Німецька піхота збиралася втекти від радянських кулеметників | Історичний документ

Перед світанком рота Громова сибірського стрілецького з’єднання зупинилася на краю гаї. Попереду і праворуч почала вимальовуватися низовина, вкрита купинами і кущами.

Уважно роздивляючись незнайому місцевість, Іон Солтис зупинив свій погляд на невеликій висоті. Ймовірно, там німці — подумав він, не відриваючи очей від висоти, з-за якої взвивались ракета.

Весь особовий склад бойових підрозділів з’єднання за винятком невеликого резерву, знаходився неподалік, утворюючи праворуч від роти Громова щільну дугоподібну лінію.

Ракети, на які звернув увагу Іон, були дійсно німецькі. Тільки спалахували вони не за висотою, а набагато далі

Ось старшин лейтенант Громов подав знак, і командири взводів почали виводити людей на вихідні позиції.

Повільно народжувався осінній день. Низовина, розташована спереду і праворуч, опинилася великим районом болотних мочарів. Раптом стало надзвичайно тихо. Ні єдиного пострілу жодної ракети. Іон лежав під розлогим кущем біля ручного кулемета в тривожному очікуванні того, що повинно було через хвилину-іншу початися. Раптово страшний тріск підірвав тишу. І відразу вся місцевість залилася яскравим світлом.

Величезні ракети, виразно вимальовуючись на тлі ранкової зорі, полетіли в небо і, описуючи в повітрі гігантські дуги, падали в розташування фашистських бойових порядків. За ракетами тяглися червоні вогняні хвости. Це вели вогонь наші потужні гвардійські реактивні міномети.

Вогняний смерч з перервами тривав близько години, потім змінився рушнично-кулеметним вогнем. Не витримавши натиску, гітлерівці покотилися сірої вниз лавиною. Але вони марно позовами порятунку. Єдина дорога, що проходила через болотні драговини, була відрізана. Притиснуті до болота, вороги заметалась, як у мишоловці.Німецька піхота збиралася втекти від радянських кулеметників | Історичний документ

Іон трохи підняв ствол кулемета, прицілився. І, не кваплячись, натиснув на спусковий механізм. Звуки пострілів змішалися з глухими розривами ручних гранат, криками людей. Наші стрільці кинулись на німців з гвинтівками напереваги. А Іон, покрикуючи на свого кілька розгубленого напарник, продовжував міняти диски і вести вогонь. Але він стріляв вже не прямо, а левей, в бік болота.

Відкидаючи ворога з одного кордону на інший, сибірську стрілецьку з’єднання генерала Смирнова в холодну похмурий ранок підійшло до річки. Чекала серйозна бойова операція.

Командування скликало нараду бойового активу. Було вирішено долати річку на індивідуальних плотах.

Іон Солтис зрубав з дерева кілька жердин і почав споруджувати, як було сказано на нараді, індивідуальний пліт. Незабаром в гущавину підійшли ще солдати і командири. І теж почали робити плоти. А через деякий час з’явився капітан Корольов.

— Відмінний крейсер! — сказав він, оглядаючи пліт Іона в носовій частині якого була зроблена виїмка для установки кулемета. — Ти, братику, зі свого корабля зможеш вести вогонь на ходу, — додав капітан.

— Звичайно, зможу, — відповів Йон.

Так ось товариш Солтис, ти першим спорудив свій пліт. Може, першим підеш і на ворожий берег, а? — не то жартома, не то серйозно зауважив капітан.

— Першим так першим. За мною діло не стане, товаришу капітан, — виструнчився Іон перед командиром.

Тим часом стемніло. Підрозділ зайняло вихідний рубіж на своїй ділянці, біля самої річки. Тихо, без єдиного пострілу сівши на свої плоти, бійці взяли курс в напрямку ворожого берега…

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: