У старовинній садибі розташовувався завод, який постачав гітлерівців спиртом. Партизани вирішили знищити його. Опівдні 4 червня група на чолі з Семеном Бобровим, в яку входив і Микола Сарбайцев, атакувала хотівської гарнізон.
У вікна будівлі, де засіли гітлерівці і поліцейські, полетіли гранати. Коли там все замовкло, Сарбайцев скочив у вікно і був вражений кулею. У тому ж бою загинув і безстрашний кулеметник загону Морозів.
Партизани сповна помстилася за загибель товаришів — нікому з гітлерівців не вдалося піти. Обладнання заводу вони вивели з ладу, ємності зі спиртом знищили.
Подальший шлях загону в пущу перекривав гарнізон так званої «самооборони» в Налибоках. Партизани послали коменданту ультиматум: без бою скласти зброю. Той відмовився.
Тоді загін атакував «самооборонців», і вони змушені були здатися.
Невелика група на чолі з Костянтином Шашкиным залишилася підбирати трофеї і тільки в останню хвилину помітила вантажні машини з гітлерівцями. Фашисти поверталися в Новогрудок з Рубежевичей, де вчинили криваву розправу над місцевими жителями.
— За мною! — скомандував Шашкін.
Група зайняла позицію на околиці села і, підпустивши машини ближче, відкрила вогонь. Фашисти кинулися врозтіч, залягли обабіч дороги. Їх було значно більше, ніж партизан. Виручив підоспілий загін: він з ходу обрушився на супротивника й зім’яла його.
Мені не довелося брати участь у цьому бою, але пізніше товариші розповідали, що весь загін бився з винятковою хоробрістю, не здригнувшись перед озброєним до зубів ворогом. Доходило до рукопашних сутичок.
— Потерпи, потерпи, браток, — заспокоював Алтунін бійця Заспанова, перев’язуючи йому рану.
Коли фашисти насідали, лікар брався за автомат.
Павла Заспанова, зазвичай веселого, балакучого юнака, поважали в загоні за безстрашність. Він ніколи не підводив товаришів і на цей раз знаходився на вістрі атаки.
Розгромивши німців, партизани кожен по-своєму висловлювали сердечне спасибі Юрію і Поліні. Одні обіймали і цілували їх, інші схвально, по-чоловічому плескали по плечу.
Партизани так приголомшили гітлерівців, що вони лише через дві доби наважилися приїхати і підібрати трупи своїх солдатів і офіцерів. Причому прибутку більш ніж на двадцяти машинах, з танками.
