З 4 по 6 жовтня 1944 року при відображенні неодноразових атак противника в районі села Тшепово і висоти 110,5 гвардії єфрейтор М. М. Богданов під сильним артилерійсько-мінометним вогнем протягом трьох днів запеклих боїв усунув сорок п’ять пошкоджень лінії зв’язку. Тим самим дав можливість батареям вести влучний вогонь по гітлерівцях.
В результаті артилерійський дивізіон відбив 18 атак, придушив вогонь двох танків, знищив 6 кулеметних точок, два протитанкові гармати і близько 200 солдатів і офіцерів противника. В одному з боїв гвардії єфрейтор був поранений. Але він не пішов з поля бою, а продовжував забезпечувати безперебійну зв’язок спостережного пункту командира дивізіону з вогневими позиціями батарей.
Командування 105-го стрілецького корпусу вручає йому орден Вітчизняної війни II ступеня.
В боях у місті Данциг 29-30 березня, біля села Хойбуде 31 березня 1945 року Богданов під безперервним артилерійсько-мінометним вогнем противника підтримував телефонний зв’язок передового спостережного пункту з бойовими порядками піхоти.
У будь-який час дня і ночі він швидко відновлював пошкодження лінії. За три дні боїв їм було виправлено до 40 поривів. Завдяки цьому дивізіон мав можливість наносити удари по опорних пунктів і вогневих точок фашистів, розчищаючи шлях нашій піхоті.
Командування корпусу відважному зв’язківцеві вручило орден Червоної Зірки.
Мужньо билися і інші бійці 91-го прикордонного загону. У другий день війни вони приєдналися до частин 42-ї стрілецької дивізії і спільними контрударами відкинули ворога за межі радянської території і до 27 червня продовжували обороняти місто Рава-Руська.
На світанку 29 червня, коли укутав землю густий туман, прикордонники вийшли з дотів, і під прикриттям кулеметного вогню бійці Сизова почали багнетами пробиватися до лісу. З криком «Ура!» сімнадцять безстрашних воїнів-чекістів кинулися на ворога.
Назустріч їм піднялися більше ста фашистів, але кулеметні черги Сизова змусили німців залягти. Прикордонникам застави вдалося прорвати кільце оточення і сховатися в лісі. А там, позаду, тривали стрілянина і вибухи. Це гітлерівці штурмували дот, в якому знаходився тільки Сизов. Він бився до останнього патрона і загинув як герой.
До вечора 29 червня прикордонники по глухих лісових стежках вийшли до Тернополя.
Захопивши шосейний міст через річку Західний Буг у Крыстынополя, гітлерівці повели наступ на село Пархач, де розташовувалися штаб 1-ї комендатури і 1-я резервна застава. Фашисти увірвалися в село і оточили штаб. Прикордонники зайняли кругову оборону, по телефону доповіли начальнику загону Малому про створилося становище і отримали наказ триматися до підходу підкріплення.
О 13 годині німці почали атаку комендатури відразу з трьох сторін. Головний удар гітлерівська піхота завдала з півночі. З заходу наступали не менше двох рот, підтримувані артилерією і мінометами. З інших напрямків рвалися групи чисельністю до взводу.
Чорний дим від спалахнули підсобних приміщень оповив двір комендатури. Користуючись цим, прикордонники підпускали гітлерівців ближче і розстрілювали їх в упор. До вечора фашисти шість разів атакували комендатуру і все безрезультатно.
Тут фашисти зустріли таку відсіч, що протягом декількох днів не робили ніяких спроб до наступу. У боях біля села Пархач гітлерівці втратили кількасот солдатів і офіцерів. Невелика група прикордонників довгий час тримала оборону проти переважаючих сил противника.