Частини 4-ї гвардійської дивізії, 7-го мехкорпусу стрімко просувалися по родючій долині Кантемір-Кагульская. До кордону СРСР залишилося не більше 35 кілометрів, і це додавало нашому руху вперед особливе значення.
У прикордонному селі нас зустрів літній чоловік. Він зняв свою папаху, низько нахилив сиву голову і промовив:
— Там-то міст. Німець хоче його спалити. Поспішайте.
На наших картах ніякого моста в цьому районі не було. А він був би доречним. Ми посилили рух і зустріли запеклий опір фашистського ар’єргарду. Ага, значить переправляються гітлерівці, старий сказав правду.
В момент бою підійшли дві наші батареї на чолі з майором Ковалем, в повному складі першого дивізіону майора Березуева, автоматники 8-го гвардійського полку і передові частини механізованого корпусу.
Тепер вже переважаючі сили на нашій стороні. Від ар’єргарду залишилися спалені танки і трупи. І міст гітлерівці підірвати не встигли.
Група мотоциклістів і розрахунки двох знарядь 8-ї батареї під командуванням молодшого лейтенанта Кулика першими перетнули Прут і опинилися в Румунії.
24 серпня кільце навколо 18 німецьких дивізій сомкнулось. А до 4 вересня ця група була ліквідована. Ті, хто розумніший, підняли руку вгору, ті, хто все ще фанатично вірив Гітлеру і чинив опір, — загинув.
А поки що ми рухаємося вперед, не вступаючи в бій з оточеними частинами, Галац-Браїлів. Це велике місто з портом на Дунаї.
— Німці!
Ми зупинилися в 10-15 метрах від ворога. Такого зіткнення ніхто не очікував. З обох боків стрілянина з автоматів, пістолетів, потім заухало гаубиці і гармати.
Скажено застрочили встановлені на автомашинах кулемети. Освітило згарище село. Німецька колона була розгромлена. У полонених офіцерів ми вилучили оперативні документи штабу армій «Південна Україна». Її вояки безславно закінчили свій розбійницький шлях у Яссо-Кишинівській котлі.
Наші втрати були незначні, ніхто не був серйозно поранений. Це пояснювалося тим, що наш дивізіон з групою піхотинців не встигли увійти у вузькі вулички села.
Доповівши по рації командуванню про швидкоплинному бою і його результати, ми рушили вперед за вказаним маршрутом. Збиваючи німців, цеплявшихся за кожну річечку, кожне село, наш передовий загін все ближче просувався до річки Серет.
