Трохи його однополчанам судилося дожити до Перемоги у Другій світовій. Там, на кордоні, 25 червня 1941-го противник значними силами намагався прорватися на інших ділянках. На 12-й заставі батальйон угорської піхоти почав переходити кордон, але силами прикордонників застави і комендатури наступ було зупинено. Ворог атакував також 13-ю заставу. Про бої, що відбувалися тут, червоноармієць Рижов писав:
«Ми залягли і взяли оборону, відкрили вогонь. Угорці перебували в окопах, вогнем з рушниць вразити їх було неможливо. Тоді командир відділення Вершинін наказав червоноармійцеві Боровикову підійти до них ближче і закидати окопи ручними гранатами. Боєць виконав завдання. Угорці змушені були відійти». Ризикуючи одним бійцем, командир прийняв стратегічно вірне рішення, яке допомогло в досягненні поставленої бойової задачі.
Як би продовжуючи цю розповідь, старшина 13-ї застави Васильєв писав: «29 червня танки противника перейшли кордон на ділянці сусіднього загону, блокували міста Станіслав і Львів. Ворог зайшов до нас у тил і відрізав шляхи підвозу боєприпасів та продуктів харчування. Незважаючи на це, ми продовжували охороняти наш ділянку кордону».
Було ще тільки початок Другої світової війни. 1 липня 1941 року 17-а застава протягом доби вела бій з фашистами. Вона знищила до батальйону піхоти і вивела з ладу 3 бронемашини та 8 транспортних машин противника. Не маючи наказу на відхід, весь особовий склад її загинув смертю хоробрих.
4-я погранкомендатура, виконуючи завдання по обороні мосту на правому березі Дністра, два дні стримували шалений натиск ворога. Вона створила умови частинами 1-ї армії для форсування ріки. Фашисти не могли вторгнутися на радянську землю через ділянку, що охороняється 95-м прикордонним загоном, аж до 9 липня.
24 липня 2-я комендатура обороняла підступи до міста Умань. Прикордонникам довелося залишити Краснополку, але потім, на світанку 25 липня, вони сміливим контрударом вибили ворога з цього села. Гітлерівці втратили до двох рот піхоти, 5 автомашин, 2 важких і 5 ручних кулеметів.