Его було на початку жовтня 1943 року. 9-й десантний полк бився на Дніпровському плацдармі. Підрозділи полку несли великі втрати, але вперто утримували захоплений клаптик землі. Ворог по кілька разів на день контратакував їх, намагаючись скинути гвардійців у воду. По бійці і командири стояли на смерть.
В одному з таких боїв 7 жовтня 1943 року сержант П. Клоков зі своїм відділенням зайшов у фланг настають і відкрив по ним вогонь з кулемета. Серед гітлерівців настало замішання. Вони, припинивши атаку, почали відходити. Тоді Клоков увірвався у ворожу траншею, знищив кулемет з розрахунком і став закидати фашистів гранатами.
В цей час пішли в атаку підрозділи полку. Фашисти не витримали раптового натиску гвардійців, відступили на свою другу позицію.
У нагородному листі на сержанта П. Клокова сказано, що «в цьому бою він особисто знищив 15 гітлерівських солдатів і офіцерів». За цей подвиг йому 10 січня 1944 року було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
І ось він йшов попереду взводу і ніс бойове Гвардійське прапор дивізії.
…Проходили через ліс без особливого бойового напруги, знаючи, що попереду свої частини. І раптом назустріч батальйонові вийшла велика колона фашистів. Приблизно до піхотного полку. Батальйон миттєво розвернувся, приготувався до бою. Зав’язався нерівний бій. Противник пішов у атаку. Він зробив люту спробу прорватися до своїх військ. Але і нам треба було у що б то не стало вистояти.
Перша і третя роти десантників пішли в контратаку. Марно. Довелося залягти, зайняти оборону. Гвардійці понесли великі втрати. Вся надія залишалася на другу роту капітана Н. Базанова, яка, перебуваючи в резерві, стояла в глибині лісу, де в невеликій улоговині було вкрите бойовий прапор дивізії. Положення батальйону ставало все важче.
Пам’ятаю, мене покликав командир батальйону капітан В. Л. Попов. Наказав відібрати з резерву 12 бійців, взяти три ручних кулемети, автомати, побільше гранат. Треба було пробратися в тил супротивника і раптово вдарити звідти наседавшим на наші роти гітлерівцям.
гвардійців. Але ворог відкрив ураганний вогонь по атакуючим, зосередивши його на ділянці, де майорів бойовий прапор. І раптом, похитнувшись, нахилилося червоне полотнище. Його не зміг утримати важко поранений сержант Клоков. І майже миттєво воно злетіло знову. Його підхопив сержант В. Попов. Пролунав його заклик: «За Батьківщину! Вперед!» Він першим кинувся на ворога, а слідом за ним піднялися і пішли вперед під бойовим прапором бійці батальйону.
В небо злетіли дві зелені ракети. Це сигнал для нашої групи. Відкривши раптовий вогонь з кулеметів і автоматів, закидаючи гітлерівців гранатами, ми дружно вдарили по ворогу. А з лісу натискали на фашистів, що перейшли в рішучу контратаку наші десантні роти.
Фашисти не чекали нападу з тилу, їм здалося, що вони оточені, засмикалася в паніці по галявині, кидали зброю і цілими групами здавалися в полон. Навколо тільки й чулося: «Гітлер капут!» Понад 300 фашистів здався в полон. Були захоплені й трофеї: 8 гармат, 16 машин, 40 возів і близько сотні коней. Але найбільшою нашою перемогою в цьому бою було те, що ми, розгромивши ворога, зберегли обагрене кров’ю бойове гвардійське прапор дивізії.