Наступ в тумані | Історичний документ

Коли ворог прийшов на нашу землю, ніхто не хотів, та й не міг залишитися осторонь. На фронт йшли прості селяни, але були і професійні кадрові офіцери. Одним з багатьох був командир 753-го піхотного батальйону Коробів.

Наступ на Прусію

На початку липня війська 3-го Білоруського фронту, куди входив батальйон Коробова, брали участь у визволенні столиці Радянської Білорусі Мінська і, наступаючи з середнім темпом по 20-25 кілометрів на добу, просувалися до західних кордонів нашої країни.

Вночі 22 січня 1945 року, через чотири години з моменту виходу на кордон, наші підрозділи вже увірвалися в перший населений пункт Східної Пруссії — Урбанкен. Розвиваючи наступ, 753-ий батальйон почав рух на місто Тройбург. Противник відкочувався все далі на Захід.

Комбат Коробів, який брав участь у Білоруській операції і пізнав тепер, якими методами діє наше командування, розумів, що тут теж напевно німцям готується «котел». Перед дивізією було поставлено завдання якомога швидше вирватися до Балтійського моря, тобто відрізати шлях до відступу Кенігсберзького угруповання ворога в західному напрямку і позбавити її можливості з’єднатися з Земландской угрупованням.

Наступ на висоту

Але просування дивізії йшло з великими труднощами. Німці билися з відчаєм приречених за кожну висоту, кожен населений пункт. Перед полком, куди входив батальйон Коробова, було поставлено завдання опанувати одним населеним пунктом, розташованим на пануючій висотці.

Наступ було призначено на 10 годин ранку. Готувалися до нього ще з ночі. Рано вранці комбат Коробів, побачивши наплывший густий туман, звернувся до командира полку з проханням розпочати наступ під прикриттям густого туману. Поряд з його батальйоном стояли танкісти, теж готові до наступу. Коробов знайшов їх командира і домовився про спільний наступ.

Але командир полку не прийняв пропозицію комбата, сказав, що одному батальйону йти в наступ ризиковано, сили нерівні. О 10 годині починається загальний наступ дивізії.

— Я впевнений в успіху,— продовжував наполягати Коробів,— якщо ми візьмемо висоту, втрати дивізії будуть мінімальними. Там же знаряддя, а до десяти годин туман розсіється, і тоді піхота і танки будуть як на долоні. Дозвольте!

Командир полку попередив,що в разі невдачі— вся відповідальність ляже на комбата Коробова.

Після третього розмови по рації комбат твердо сказав: «Іду в наступ!» Так, це був ризик, причому чималий. До цього висотку намагалася взяти ціла дивізія і не змогла, надто велика була щільність вогню ворога.

Коробов частину свого батальйону відправив під прикриттям туману до висотки, а другу частину посадив на танки. Противник не підозрював про настання. Зрідка вів рушнично-кулеметний вогонь, чулися неприцельные постріли з гармат і мінометів.

Коли роти досягли переднього кордону і до окопів залишилося всього кілька десятків метрів, в атаку пішли танки. Німці, почувши гул моторів, відкрили шалений вогонь, але тут почали діяти передові ланцюга, забросавшие гітлерівців гранатами і відкрили по них автоматний вогонь.

Коробов доповів командирові полку: «Зачепився за околицю села». Комполку, з нетерпінням чекав звістки про бій, забувши навіть привітати, швидко відповів: «Виводжу по правому флангу другий ешелон. Дійте злагоджено. Продовжуйте наступати!»

Батальйон Ковальова А. І. пішов на інший фланг села. Противник, зайнятий батальйоном Коробова, не помітив, як Ковальов теж впритул наблизився до села. Невдовзі почулася стрілянина на іншому кінці села, і Коробів повів своїх бійців в атаку. Село і висотка були взяті з невеликими втратами, а противник втратив понад 150 осіб.

Командир дивізії, дізнавшись про подробиці ходу бою, тут же наказав представити комбата до полководницький нагороди — ордена Суворова III ступеня. Нагороджені були відзначилися солдати і командири взводів і рот батальйону.

Ця нагорода Коробова була дуже високою і рідкісною. За час Великої Вітчизняної війни орденами Суворова було нагороджено всього 5440 людина і 1528 військових частин. Але це була вже не перша полководницька нагорода П. С. Коробова. За успішне проведення бойових операцій при звільненні міста Вязьми він отримав орден Олександра Невського.

Штурм фільварку

Батальйон рухався далі, займав одну село за інший. У населеному пункті Крупикан бійці батальйону провели настільки приголомшливо швидку операцію, що противник не встиг навіть вивести бойові знамена, і три прапора німецьких частин стали трофеями батальйону Коробова.

Наступ в тумані | Історичний документ

Їх прикривали танки і самохідні гармати. Зенітна артилерія була виставлена на пряму наводку. Але нічого не могло зупинити наступального пориву радянських воїнів.

Вночі вони оточили місто і до 2 години ночі 26 січня розправилися з розташованими там німецькими військами, 12 залпів з 120 знарядь прогриміли увечері 26 січня в столиці нашої Батьківщини Москві. Верховний Головнокомандувач у своєму наказі оголосив подяки за оволодіння містом Летцен всім воїнам, які брали участь у боях за місто.

print
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: