«Наша оборона міцна» – так думали Румуни | Історичний документ

15 липня 1944 року в житті корпусу сталася незабутня подія. Неподалік від села Волю-Рокулуй в той день нашого з’єднанню було вручено гвардійське прапор.

Радянська гвардія народилася в найважчі дна Великої Вітчизняної війни — у дні, коли ворог рвався до серця нашої батьківщини Москві і вже сурмив на весь світ про швидке її падінні. 18 вересня 1941 року за виняткову мужність і стійкість у боях з гітлерівськими загарбниками, за високу військову майстерність 100-я, 127-я, 153-я і 161-я стрілецькі дивізії першими були удостоєні найменування гвардійських.

Наш 25-ї гв. стрілецької корпус був сформований у районі міста Бєлгорода. Ми уважно і наполегливо вивчали бойовий досвід гвардійських частин і з’єднань, майстерно бивших ворога під Москвою, в Сталінграді. Під Білгородом, перебуваючи в обороні і відбиваючи шалені атаки німецько-фашистських військ, ми прагнули зробити свою оборону активної, часто піднімалися в контратаки, поліпшували свої позиції і тим самим готували полиці до майбутнього наступу, гартували їх. Коли розгорнувся наступ на Харків, до Дніпра, Кіровограду, ми не кидалися вперед стрімголов, а кожен крок робили після ретельної розвідки, ґрунтовної підготовки.

Ми вишукували слабкі місця супротивника, били саме по цих місцях, щоб перемагати малою кров’ю, з малими втратами. Кожна операція, кожен бій свідчили про зростання військового майстерності солдатів і офіцерів корпусу. Кожен метр, пройдений корпусом по великому шляху визволення нашої Батьківщини від фашистських загарбників, відзначений мужністю і відвагою тисяч і тисяч його воїнів.

З честю йде корпус з важкими дорогами війни. Сьогодні він вже на румунській землі і як завжди на передній лінії боротьби за Перемогу. І ось сьогодні, в знак визнання військових заслуг корпусу, його вміння бити ворога, його стійкості, йому вручається гвардійське прапор.

Командувач армією генерал М. С. Шумілов вручає прапороносців червоне полотнище із зображенням Володимира Ілліча Леніна. Високо піднявши гвардійський стяг, прапороносці проносять його вздовж струнких шеренг і зупиняються попереду зведеного полку. І ось зведений полк парадним кроком проходить повз командувача, членів Військової ради 7-ї гвардійської армії. Голови гвардійців повернуті праворуч, особи світяться гордістю. Вони знають: партія і уряд вірять їм, вірять, що вони виправдають довіру, будуть міцно тримати зброю в руках, поки фашистський звір не буде добитий у своїй барлозі, поки на землю не прийдуть мир і спокій.

У червні 1944 року з німецько-фашистським військам було завдано три нищівні удари: в Карелії, Білорусії і західних областях України. Німецький автор Ф. Меллентин у своїй книзі «Танкові битви у 1939-1945 роках» наводить слова Гітлера, вимовлені в дні цих наступальних дій Радянських військ: «Не може бути гіршого стану, ніж положення, що створилося нині на Сході». Можна собі уявити, якою була сила радянських ударів, якщо Гітлер був змушений зробити таке визнання. А адже він все ще запевняв весь світ в неминучості перемоги Німеччини.

В результаті цих ударів були повністю розгромлені 25 німецьких дивізій, 82 дивізії втратили від 60 до 70 відсотків свого складу, фінські війська були відкинуті за межі довоєнних кордонів, були повністю звільнені Білорусія, Україна, радянський прапор замайорів над більшою частиною Литви, прийшла свобода на землі Польщі, розташовані на схід від Вісли.

20 серпня почалася нова найбільша операція Великої Вітчизняної війни — Ясси-Кишинівська, яка за своєю потужністю, розмаху, результатів не поступалася червневим ударів. В успіху цієї операції є частка і 7-ї гвардійської армії та її складової частини — нашого 25-го гвардійського корпусу.

Ясси-Кишинівська операція була здійснена силами Другого і Третього Українських фронтів. 7-ї гвардійської армії ставилась задача нанести із заходу допоміжний удар по району Тиргу — Фрумос.

У світлі цього основного плану були намічені конкретні цілі і для нашого 25-го гвардійського корпусу.

Попереду знаходився сильний противник — 2-я румунська армія, в центрі якої розташовувалося 57-й німецький танковий корпус. Німці не довіряли своєму союзнику і тому повсюдно румунські війська перемежовувалися з німецькими. Дивізії ворога займають сильно укріплені, завчасно підготовлені позиції. Зона оборони складається з двох смуг. За цими оборонними рубежами, в 15-20 кілометрах від них, на гірському хребті Маре простягалася третя смуга, або, як її називали самі румуни, — позиції «Траян».

Перед передньою лінією протягнуті ряди колючого дроту, розкидані мінні поля, викопані протитанкові рови. На кожен кілометр припадає сім довготривалих оборонних точок. Командир 79-ї піхотної дивізії генерал-лейтенант Вайнкнехт, узятий в полон під час боїв на річці Бахлуй, говорячи про систему ворожої оборони, зокрема, сказав наступне: «Нестача оперативних резервів німецьке командування намагалося заповнити глибокоешелонованого мережею польових позицій, створенням міцної протитанкової оборони, помилкових позицій для дезорієнтації росіян під час артилерійської підготовки».

«Наша оборона міцна»   так думали Румуни | Історичний документ… Росіяни будуть відкинуті назад, саме тут розпочнеться поворот у ході війни.

Слова маршала виправдалися: «поворот» відбувся. Під нашими ударами румунський фронт розсипався в прах всього за три дні. У Бухаресті спалахнуло народне повстання під керівництвом Комуністичної партії Румунії, маршал Антонеску був схоплений повстанцями.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: