Кого називають царевбивцями
Вперше термін «царевбивство» з’явився після підписання смертного вироку Карлу I. Це було дуже суперечливий час в історії Англії. У країні йшла війна релігійних напрямків: католиків, криптокатоликов і пуритан. Також було протистояння політичної еліти. Підпис під смертним вироком Карлу I поставив Олівер Кромвель. Це одне з найвідоміших цареубийств.
Всього є ще 59 підписів під цим самим відомим в історії вироком смертної кари правителю. Коли сталася Реставрація в 1660 році, ніхто не проявив жалості до цареубийцам. В серпні цього ж року був підписаний Акт про відшкодування збитків і забутті. Багато були помилувані новим королем, але помилування не торкнулося цареубийц. Це були ті люди, що підписали смертний вирок Карлу I. Вони були противниками королівської влади і тими зловживаннями, які її супроводжували. Вони вважали, що у всіх безчинства винен Карл I. Також вони звинувачували його у зраді народу й розпалювання громадянської війни, називали його тираном. Карл I переслідував пуритан, що зближувало його з Римом.
Одним з тих, хто підписали вирок про смертну кару, був полковник Джон Хатчінсон. За свідченнями його дружини, яка стала надалі першої англійської жінкою-письменником, він був обурений поведінкою короля під час суду над ним. Він вважав, що Карл не співчував бідним людям, що загинули під час громадянської війни. Судді визнали, що король винен і повинен понести покарання. Карл не був згоден з рішенням суду, назвавши його нелегітимним. Більшість з підписали вирок, пізніше названі «царевбивцями», були пуританами. Приналежність до цього віросповіданням привело їх до підписання цього вироку. Верховним суддею на цьому процесі був Джон Бредшоу. Це теж зіграло важливу роль у винесенні такого рішення. Багато судді рішуче відмовилися брати участь у цьому суді.
Спогади Люсі Хатчінсон
Люсі Хатчінсон говорила, що її чоловік вважав, що пролита кров невинних людей під час братовбивчої війни буде на їх руках, якщо Карл I уникне покарання смертної стратою. Їм доведеться за це нести відповідь перед Богом. Він вважав це рішення правильним.
Виявлення цареубийц не викликало невдоволення в суспільстві. В цей час страти були публічним видовищем. Дванадцять цареубийц були швидко спіймані.
Десять них підписували смертний вирок королю. Френсіс Хакер і Даніель Экстелл були начальниками варти під час суду і страти короля.
Джон Кук направив справу в суд. Х’ю Пітер був священиком, який проповідував за застосування смертної кари. Харрісон, Джонс, Скоуп, Карью, Скотт, Клемен – брали участь у підписанні вироку. У жовтні 1660 року десять з них повісили, а дев’ятнадцять інших були укладені у в’язниці довічно.
Двадцяти цареубийцам вдалося втекти з країни. Але і там вони не були в безпеці. Джона Лайна вбили роялисты в Швейцарії.
Трьох з них екстрадували з Нідерландів назад на батьківщину. Їх теж судили, а потім стратили у 1662 році. Останнім уцілілим царевбивцею був Едмунд Ладлоу. Він помер у Швейцарії у 1692 році.