В ході вивчення бойових справ прикордонників вдалося розшукати двох солдатів, що служили на 10-й заставі. Їх розповіді допоможуть ще глибше відчути і зрозуміти напружену до межі атмосферу перших днів війни.
Як би давно це не було, але пам’ять рядового стрільця 10-ї застави Михайла Миколайовича Бесогонова добре зберегла подробиці боїв на кордоні. Він не раз ходив в секрет, був дозорним, ніс службу годинного на спостережному пункті. 20 червня його призначили дозорним. Проходячи вздовж контрольної смуги, в повороті на річці броду він зауважив спущену на воду гумовий човен. Про це доповів старшому наряду.
— Подзвони на заставу, а я постежу за нею,— сказав йому сержант. Відійшовши кілька метрів, він натиснув на телефонний важіль і почув знайомий голос старшини.
— Слухаю…
— Виявлена човен проти секрету…
— Продовжуйте дозор. Спостерігайте за човном.
— Поки що немає людей.
— Дивіться уважно…
Але телефонну розмову тут несподівано обірвався. На землю вже почав спускатися світанок. Стежкою, поміж кущів, німці стали пробиратися до човна. Бесогонов негайно повідомив про це на заставу.
— Спостерігайте… Не допускайте їх на нашу сторону,— наказав старшина.
Тільки переговорили, в небі з боку 9-ї застави з’явився німецький літак-розвідник.
— Німці сідають у човен. Чоловік дванадцять…
— Коли будуть на середині річки, перейдіть по них прицільний вогонь. Війна почалася,— в голосі чергового по заставі відчувалося хвилювання.
— Давайте дружно,— підбиває командир взводу. Були у них ротний міномет, станковий і ручної кулемети. Їх вогонь обрушили на ворога. Німці залягли. Чути стогін, суєта. По групі прикордонників фашисти стали наносити потужні удари. Сили були нерівні. Воїни-чекісти відійшли до хутора. Назустріч їм з-за хати вибігла стара жінка.
— Товариші, а нас куди?..— закричала вона.
— Давайте допоможемо їй,— сказав лейтенант застави Н. С. Васильєв.
Солдати підхопили кілька її вузлів і понесли. Група приєдналася до бійцям Львівського військового округу.
На третій день Бесогонов і його товариші добралися до Києва. Вони отримали завдання евакуювати цивільне населення через Дніпро. Для цього використовували пором.
Через кілька годин у місті з’явилися німці. На вулицях Києва прикордонники вступали в сутички з фашистами. Але потім довелося відступати далі. Дали їм кулемети і міномет і наказали:
— Будете відходити до Білої Церкви.
Поромів вже не було. Знайшли дошки, зв’язали з них пліт, поклали на нього зброю, а самі переправлялися вплав. Вода в Дніпрі швидка і холодна. Бесогонов почав тонути. Його витягли в моторний човен. Випустили з нього воду. Потім боєць посидів трохи, відігрівся і поспішив до своїх товаришів. Але їх вже не наздогнав. Потрапив до танкістам-десантникам. Потім був включений до складу стрілецького батальйону 92-го полку, в якому Бесогонов пройшов решту фронтового шляху. Він демобілізувався у 1947 році.