На сторожі кордону | Історичний документ

Обстановка на західному кордоні до початку 50-х років характеризувалася духом дружби, довіри та згоди між СРСР і країнами народної демократії, спільною боротьбою за забезпечення непорушності державних кордонів.

Що стосується прикордонних районів, то там йшов активний процес колективізації. Колгоспи в прикордонних районах західних областей України продовжували швидкими темпами зростати і зміцнюватися. Добромильський, Хыровский, Нижньо-Устрыкский, Стрилковский, Старо-Самбірський і багато інші райони стали районами суцільної колективізації.

Залишилися в прикордонних районах Західної України банди продовжували користуватися зброєю і боєприпасами, залишеними ще фашистами. У 1948 і 1949 рр. прикордонники продовжували знаходити схрони в лісах, в яких зберігалися великі запаси стрілецької зброї та боєприпасів. Тільки з одного невеликого схрону, виявленого у травні 1949 р. було вилучено 10 ящиків німецьких гвинтівкових патронів в кількості 6 тис. штук.

У другій половині 1949 р. залишилися бандити діяли в основному дрібними групами по 2-3 людини, а іноді і поодинці. Це були відверті фашисти, відчайдушні головорізи, садисти, які отримували насолоду від тортур і знущань. Подібно загнаним хижакам, вважаючи, що їм вже нічого втрачати, вони здійснювали самі бузувірські злочину.

Так, 17 серпня 1949 р. група бандитів вломилася до квартири місцевої мешканки Марії Ферчук, бандити зав’язали їй очі, щоб вона не могла розпізнати оунівців, відрізали їй мову і зникли.

У 1949 р. окремі бандити, відчуваючи неминучу розплату, неодноразово намагалися прорватися через державний кордон. Але майже всі їхні спроби закінчувалися провалом.

У 1949 р. скоротилося порушення державного кордону. Однак це не означало, що супротивник відмовився від таємної війни на кордоні. Імперіалістичні розвідки й антирадянські організації за кордоном продовжували закидати в Радянський Союз своїх агентів через західний кордон. Вони були досвідчені, всебічно підготовлені, навчені самим витонченим прийомам ведення таємної війни. Що стосується банд, то до кінця 1950 р. у прикордонних районах вони практично перестали існувати. Весь народ піднявся на боротьбу з залишками оунівців, які перебували в глибокому підпіллі. Життя в прикордонних селах перебувала в міцних руках народу, керованого Комуністичною партією.

Деякий час англо-американська розвідка намагалася використовувати старі зв’язки серед реакційних елементів Румунії для дій проти Радянського Союзу. Під заступництвом цих сил в Бухаресті в перші місяці після війни розташовувався оунівський центр. Причому англійська і американська розвідки, ватажки оунівців перший час проводили підривні дії з території Румунії проти СРСР в широких масштабах.

До кінця 1947 р., коли органи безпеки Румунії ліквідували основні центри внутрішньої реакції, агенти англо-американської розвідки і керівники ОУН стали здійснювати свої підривні дії в прикордонних районах СРСР на радянсько-румунському кордоні в значно менших розмірах і більше конспирированно. Але тим не менше їх підривна робота тривала. Прикордонники і місцеве населення не послаблювали пильності, постійно і пильно стежили за підступами ворожих лазутчиків і на цій ділянці кордону.

На сторожі кордону | Історичний документ

Радянські прикордонники так само боролися з контрабандистами. Про те, наскільки великі були розміри контрабанди в той час, свідчать два затримання, що мали місце в лютому 1946 р. В обох випадках у контрабандистів було вилучено різних цінностей та валюти на суму понад 400 тис. рублів.

У 1947 р. прикордонник сержант Григорій Бронніков затримав контрабанди на загальну суму близько 37 тис. рублів. Температура контрабандистів були прикордонники сержант Колчин, який затримав 42 порушника кордону і контрабанду на 243 тис. рублів і молодший сержант Ванюшкін, затримав 9 досвідчених контрабандистів, які намагалися переправити за кордон коштовності і дефіцитні товари на велику суму. При затриманні у них виявилося контрабанди на 948 тис. руб.

Добре було відомо на кордоні ім’я прикордонника сержанта І. Н. Струкова. Де б не контрабандисти намагалися приховати незаконно провозимую валюту та цінності, всюди їх виявляв пильне око воїна-чекіста. 64 затриманих порушника кордону, 234 випадку розкритої і затриманої контрабанди на суму близько 367 тис. рублів — такий підсумок його службової діяльності за 2,5 повоєнних роки.

У повоєнні роки особливо частими були затримання контрабандистів на радянсько-румунському кордоні. Справа в тому, що умови життя прикордонного населення Румунії в період королівського правління були дуже важкими і це сприяло розвитку в прикордонье контрабандистской діяльності як однієї зі статей доходу населення.

Найбільш активні контрабандисти не припиняли своїх занять і після війни.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь