На що пустив награбоване срібло хитрий козачий отаман | Історичний документ

Не тільки у XVIII столітті, але і в початку XIX століття російські державні структури і вищі особи не засуджували і не вважали соромною практику захоплення військової здобичі козаками, мирилися або просто закривали очі на цю проблему. Іноді ж використовували в своїх цілях, граючи на корисливих інтересах козацтва. Так, у 1801 р. імператор Павло I, посилаючи своїх донських підданих в експедицію на завоювання Індостану, недвозначно обіцяв отаману В. П. Орлову в нагороду Війську Донському за майбутні позбавлення і подвиги «все багатство Індії». Генерал від інфантерії князь П. І. Багратіон в 1809 р., керуючи російськими частинами в Молдавії на театрі військових дій проти турків, у своєму наказі по армії, звертаючись до російським військовим чинам різних рангів, підтверджував, щоб уникнути можливих конфліктів, усталене правило: «Більше половини (видобутку) ніколи від козачих військ не вимагати і не брати» .

Збереглися на цей рахунок багато свідчення сучасників, правда вони, виходячи з прийнятих тоді в Європі уявлень, кваліфікували дії козаків, як грабіж. Вельми примітні в цьому відношенні мемуари графа А. Ф. Ланжерона, в яких він згадував поведінку в Молдавії козачих полків і їх командирів: «Заради грабежу наші легкі війська зменшувалися майже наполовину. Кожен начальник посилав від свого полку цілі загони на Дон з награбованим добром».

Полиці ж окремого козачого корпусу М. І. Платова розподілили за трьома успішно діяли в першій половині 1813 р. кавалерійських партизанських загонів під керівництвом армійських офіцерів А. В. Чернишова, А. X. Бенкендорфа і Ф. К. Тетенборна. Для всіх трьох дана обставина сприяло зміцненню їхньої військової репутації та подальшої вдалою кар’єрі. Під командуванням Чернишова іррегулярні полки першими на рисях увірвалися в Берлін, успішно штурмували р. Люнебург, здійснили зухвалий наскок на Кассель. Після стількох перемог цей улюбленець фортуни уславився великим знавцем козаччини й з 1821 р. став очолювати Комітет по влаштуванню Війська Донського, поклавши початок епосі, більше відомої під назвою «боротьби Чернишова з військовими отаманами». Козацькі частини на чолі з Бенкендорфом в 1813 р. виконали не менш славний шлях по військових дорогах Німеччини, Голландії і Бельгії: Темпельсберг, Фюрстенвальд, Люнебург, Гросберен, Лейпциг, Утрехт, Амстердам, Гавель, Мюнден, Роттердам, Дортрехт, Госувот, Гсртрю – денберг, Марення, Вильгельмштадт, Лювен, Мехельн, Дюссельдорф.

На що пустив награбоване срібло хитрий козачий отаман | Історичний документ Платова). «Подвиг благочестя козаків», як потім стали іменувати в дореволюційній історіографії акт пожертвування донцов, дуже швидко створив надзвичайно сприятливу суспільну думку про дії іррегулярних військ і відсунув на другий план минулі гріхи (про них стало не прийнято згадувати). Коли ж у вищих державних і військових сферах вже ніхто не міг сказати, що козаки діяли (при наочної демонстрації успіхів), можна було вимагати нагород. Як тільки Платов відчув резонанс від розпочатої виграшною акції, він не забарився 19 лютого 1813 р. представити головнокомандувачу докладний рапорт про дії своїх військ від Малоярославца до Данцига .

Не забуваючи власних заслуг, отаман в кращих традиціях жанру реляцій описав у найвигіднішому світлі вчинки зятя Кутузова полковника князя Н. Д. Кудашева, а також близького до світлого полковника П. С. Кайсарова, спеціально приставленному до козачого корпусу на період переслідування противника. Всі формальності і тонкощі військової нагородної науки були чітко дотримані і враховані. Саме на підставі цього подання більшість козацьких начальників, згаданих у тексті рапорту, отримали ордени, але не за окремі справи і бої, а в цілому — «за вигнання ворога з меж Росії». Правда, Платов, з блиском проявивши якості тонкого й ощадливого політика, додаткового для себе винагороди за переслідування французів так і не отримав. Непрямою нагородою для нього стала лише Найвища грамота «вірно люб’язному» Війську Донському за козачі відмінності в 1812 році.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам