Мова піде про діяльність прикордонників на кордоні з Китаєм, що включає райони Киргизії, Казахстану, Алтайського краю і на кордоні з Монгольською Народною Республікою в районі Тувинської АРСР. Обстановка на цій ділянці кордону в 1945-1950 рр. визначалася складної класової боротьбою, що відбувалася в прикордонних з Радянським Союзом районах Сіньцзяну. Населення Синьцзяна, що складалося з народів тюркської мовної групи, перебували під подвійним гнітом: зазнавало жорстоку експлуатацію з боку як місцевих мілітаристів, так і гоміньданівського реакціонерів.
Соціалістичні перетворення в нашій країні і відбувається, революція в Китаї справили величезний вплив на трудяще населення Сіньцзяну, яке розгорнуло боротьбу проти експлуататорів. Прагнучи задушити національно-визвольний рух, гоміньданівська влади здійснювали жорстокі репресії. Рятуючись від репресій, жителі прикордонних районів нерідко порушували державний кордон СРСР. Разом з біженцями, маскуючись під них, кордон СРСР переходили агенти, засылаемые імперіалістичними і ґоміньданівськимі розвідками.
Часто порушували державний кордон СРСР, обстрілювали радянську територію і прикордонні наряди гоміньданівська солдати. Такий факт мав місце в районі Иркештама 3 жовтня 1945 р. Один китайський солдат з провокаційною метою порушив кордон, заглибився на нашу територію до 200 м. При спробі радянських прикордонників затримати його група китайських солдатів, розташована поблизу кордону, відкрила по них вогонь.
Користуючись ситуації в Сіньцзяні складною обстановкою, на його» території активізувала свою діяльність американська розвідка.
Агенти імперіалістичних і гоминьдановской розвідок порушували державний кордон не тільки під виглядом біженців, але і маскуючись під контрабандистів. У липні 1945 р. на бахтинском ділянці кордону був затриманий агент іноземної розвідки, який для маскування мав при собі контрабандні товари. Однак ніякі хитрощі не рятували вивідачів. Прикордонники вміло викривали всі їхні хитрощі.
Розвідки імперіалістичних країн, користуючись складною ситуацією в Сіньцзяні, не обмежувалися закиданням агентури через державний кордон. Вони прагнули використовувати й інші можливості ведення розвідувальної діяльності. Деякі офіційні представники капіталістичних країн під виглядом любителів альпінізму з’являлися в гірських районах поблизу радянського кордону і займалися фотографуванням нашій території.
Складну ситуацію в Сіньцзяні використовували в своїх цілях і різного роду бандитські формування. Найбільш великою з них була банда Оспан-батира Ісмаїлова. Його підтримували ґоміньданівці так як банда Оспан-батира своїми діями вносила розлад у національно-визвольну боротьбу населення Сіньцзяну. У липні 1947 р. для підтримки Оспана з північно-західної провінції Китаю Ганьсу і з району Урумчі прибуло 6200 гоміньданівського солдатів, оснащених американським зброєю і технікою. Ця допомога говорила сама за себе і розкривала справжні цілі банди та її справжніх господарів.
Банда Оспан-батира розгорнула активну розбійницьку діяльність. 500 його вершників спустошили аул в районі Тургуна. Великі групи оспановской банди займалися погромами і грабежами в інших районах Сіньцзяну. У вересні 1947 р. вони почали діяти в ряді прикордонних з Радянським Союзом районах Алтайського округу. Поява бандитів у прикордонних районах загострило обстановку на кордоні. До оспановцам приєдналися кілька збережених у прикордонних районах Китаю білогвардійських банд. Збільшилося число порушень державного кордону.
Оспан-батир намагався спровокувати збройний конфлікт між бандитами і членами радянської геолого-розвідувальної експедиції, яка на прохання китайського уряду займалася вишукувальними роботами в Сіньцзяні. Бандити неодноразово робили спроби нападу на вартових, які охороняли експедицію. Оспан-батир підбурював місцеве населення, грабувати майно експедиції. Ці дії бандитів инспирировались іноземною розвідкою.
До жовтня 1947 р. банди Оспана господарювали майже на всій території Алтайського округу, але до лінії кордону не виходили, за винятком одного, Дзимунайского напрямку. Оспан-батир побоювався зіткнення з радянськими прикордонниками, хоча розвідки імперіалістичних країн у ті роки були зацікавлені в такому інциденті. У липні 1947 р., тобто перед початком активних дій, Оспан мав зустрічі з американськими і англійськими консулами. У кінці серпня безпосередньо в районі дій банди його відвідали американські представники, в їх числі консул р. в Урумчі. Після цих зустрічей у вересні до Оспану прибуло 50 вантажних автомашин з озброєнням та боєприпасами. Безпосередньо в таборі Оспана постійно перебували представники імперіалістичних розвідок і бандитам безперервно надходили різні вантажі з американським клеймом.
З перемогою в жовтні 1949 р. китайської народної революції в Сіньцзяні була встановлена народно-демократична влада. Докорінно змінилася обстановка на радянсько-китайському кордоні. Між Радянським Союзом і Китайською Народною Республікою встановлювалися теплі, дружні стосунки.
Однак це зовсім не означало, що відразу ж після перемоги Китайської народної революції на кордоні запанувало повне спокій. З перемогою революції класова боротьба в Китаї не припинилася. У прикордонних з Радянським Союзом районах Сіньцзяну залишалися антирадянські налаштовані елементи. Не зникла і створена імперіалістичними розвідками розгалужена агентурна мережа, вістря якої було спрямоване як проти Китаю, так і проти СРСР. Тому прикордонники продовжували пильно нести службу по охороні радянсько-китайського державного кордону і, при активній допомозі населення, затримували порушників радянських рубежів. На східному, як і інших ділянках кордону, радянські прикордонники підтримували тісні зв’язки з місцевими партійними, радянськими органами і різними молодіжними організаціями.
Прикордонники допомагали прикордонним радгоспам і колгоспам у здійсненні сільськогосподарських робіт, проводили політико-виховні заходи. Тільки за перший квартал 1947 р. комуністи і комсомольці Казахського прикордонного округу понад 1500 раз виступили перед населенням з лекціями, доповідями та бесідами, якими було охоплено близько 50 тис. осіб.
Місцеві партійні і радянські органи, первинні партійні і комсомольські організації, правління колгоспів надавали значну допомогу в мобілізації комуністів, комсомольців, піонерів і школярів, всього населення прикордонних районів на надання допомоги прикордонникам в охороні державного кордону. Тому не випадковими є наведені в документах численні факти, коли місцеві жителі, де б вони не знаходилися — на роботі, вдома — при появі невідомих людей сповіщали про це прикордонників або самі затримували невідомих і передавали їх на прикордонні застави. А якщо розгортали пошуки порушників кордону, то буквально все населення прилеглих прикордонних районів брало участь у цих операціях. Трудящі прикордонних сіл разом з прикордонниками були завжди напоготові, завжди були готові допомогти радянським прикордонникам у їх благородній справі.
У багатьох випадках при затриманні порушників місцеві жителі виявляли рішучість і відвагу. У жовтні 1948 р. член бригади сприяння Нурпеїсов зустрів двох злочинців, які намагалися піти за кордон. При спробі затримати злочинців вони накинулися на Нурпеїсова. Але той зумів вирватися з рук бандитів, зв’язався з прикордониками і обидва злочинця було затримано.
В результаті наполегливих дій робочого лісосплаву Агафонова і прийшли до нього на допомогу товаришів по бригаді була виявлена та затримана група порушників кордону. Робочі переслідували порушників близько 25 кілометрів в складних умовах гірської місцевості, наздогнали їх і передали прикордонникам.
Тісний зв’язок прикордонників з місцевими партійними, радянськими органами і всім населенням стала твердою гарантією непорушності священних радянських рубежів.
