Почалася підготовка до наступу і штурму Братислави. Цими боями керував новий командир дивізії генерал-майор Н. Ст. Єрьомін. Прийшов він у дивізію в січні 1945 року, коли дивізія вела бої на Будапештському напрямку.
У своїх спогадах про бої за визволення Братислави Микола Володимирович Єрьомін писав, що після оволодіння Будапештом головним завданням 2-го Українського фронту було визволення Братислави. Командувач 2 м Українським фронтом маршал Р. Я. Малиновський вирішив головний удар завдати суміжними флангами 7-й і 53-ї армій у напрямку Братислава—Малаики—Т.в.о.. 4-я гвардійська ВДД входила тоді до складу 25-го стрілецького корпусу 7-ї гвардійської армії і діяла на напрямку головного удару.
Фашистське командування намагалося всіма силами утримати місто і цим забезпечити планомірний відступ своїх військ. На Братиславському напрямку перед фронтом дивізії 7-ї армії займали оборону 11-а німецька піхотна і 27-я угорська піхотна дивізії, 1-а угорська кавалерійська дивізія, кілька штурмових та охоронних батальйонів.
Бої за місто розпочалися вранці 2 квітня 1945 року після потужної артилерійської підготовки, яка тривала більше години. Ми з радістю спостерігали, як безперервно рвалися снаряди і міни на позиціях гітлерівців. А потім полки пішли в атаку.
В першому ешелоні дивізії наступали 9-й і 15-й полки. Могутнє «ура!» пропливло над полем. Воно наростало з кожною секундою і котилося, немов морська хвиля. В окопи фашистів полетіли гранати, а слідом за ними гвардійці увірвалися в траншеї, зав’язалася рукопашна сутичка. Не витримавши натиску десантників, противник почав відступати…
У ніч на 3 квітня наші полки поліпшили своє вихідне положення для рішучої атаки на ворога і штурму міста. 9-й гвардійський ВДСП вранці 3 квітня успішно розвивав свій наступ вздовж шосе Іванка—Братислава і до 15 години опанував східними кварталами і частиною сталеливарного заводу. 15-й гвардійський ВДСП, взаємодіючи з частинами 23-го стрілецького корпусу, опанував великим заводом на східній околиці Братислави і просунувся до міського кварталу Заградничка. Вуличні бої тривали всю ніч, а до ранку посилилися у всіх кінцях міста.
В цьому бою застосовувалася тактика дрібних підрозділів штурмових груп. Командир 9-го гвардійського ВДСП полковник Устинов Н. В. ввів у бій вночі роту автоматників. Бійці дрібними групами по 5-6 чоловік, просочувалися в квартали, зайняті фашистами, дезорганізовували оборону ворога, вносячи паніку. У свою чергу стрілецькі роти полку, посилені артилерійськими знаряддями і саперами, окремими групами вривалися в обороняемые ворогом будинки і знищували фашистів в рукопашному бою.
Сміливо і рішуче діяв у боях за місто і 12-й гвардійський ВДСП, яким командував підполковник М. М. Веселов. Перейшовши з ранку 4 квітня в рішучий наступ, полк оволодів сталеливарним заводом, пороховим складом, заводом електрообладнання «Сіменс», заводом боєприпасів, головним вокзалом і шістьма міськими кварталами.
Високу бойову майстерність проявили в цьому бою і артилеристи 1-го гвардійського полку, яким командував підполковник Я. М. Назаренко.
Майже всі знаряддя цього полку були розподілені по підрозділах і наступали у складі стрілецьких рот та взводів, які діють як штурмових груп, ведучи вогонь прямою наводкою. В 12 годин дня рух наших стрілецьких підрозділів зупинив масований кулеметний вогонь, який вівся з амбразур масивного сірого будівлі фортеці, розташованого в центрі міста. Штурм цієї фортеці з ходу успіху не дав. Тоді були підтягнуті артилерійські батареї полку. Ведучи вогонь прямою наводкою по амбразурам фортеці, вони придушили вогневі точки ворога. А стрілецькі підрозділи 9-го гвардійського ВДСП закінчили облогу цієї фортеці потужною атакою.
До кінця дня 4 квітня 1945 року місто було звільнено. Супротивник тільки на ділянці наступу дивізії втратив убитими понад 1000 солдатів і офіцерів. 550 осіб нами було взято в полон. Частини дивізії захопили великі трофеї: 17 підбитих танків і бронетранспортерів, 97 гармат і мінометів, 480 гвинтівок і автоматів, 55 автомашин, 20 складів з озброєнням і майном.
Москва салютувала переможцям, а всі ми, учасники цих боїв, отримали подяку від Верховного Главно-командувача В. В. Сталіна.
У боях за місто загинув мій хороший товариш і фронтовий друг комсорг 9-го повітряно-десантного полку старший лейтенант Федір Семенов. Перебуваючи в одному з батальйонів, який першим пробивався до центру міста, він двічі піднімав бійців в атаку і сам йшов попереду. Тоді батальйон наблизився до площі, гітлерівці, зміцнившись на протилежному її боці, відкрили по гвардійцям ураганний вогонь. Десантники залягли. Комсорг, замінивши тяжкопораненого комбата, підняв бійців і швидкими кидками став виводити їх з-під обстрілу. В одній з перебіжок він був смертельно поранений.
Поховали офіцера разом із загиблими бійцями на центральній площі міста. Сотні городян прийшли, щоб віддати останні почесті радянським воїнам-інтернаціоналістам, які віддали свої життя за звільнення столиці Словаччини від німецько-фашистських загарбників.