22 червня 1941 р. я була спрямована медичною сестрою в медсанроту 5-го ділянки МППО Куйбишевського району. Наші частини робили багато для захисту міста. Вони рили протитанкові рови, будували доти і дзоти, робили мінні і дротяні загородження, відривали щілини у дворах, на вулицях і скверах, влаштовували амбразури в будівлях.
Споруджували барикади пристосовували всі відповідні приміщення під додаткові бомбо – і газосховища, переховували пам’ятники, закладывав мішками з піском вікна магазинів і їдалень в перших поверхах маскували важливі об’єкти: Смольний, заводи, ансамбль Зимового палацу, шпилі, електростанції, важливі залізничні вузли.
Виконували завдання з евакуації заводів і підприємств, проводили протипожежні заходи, розбирали дерев’яні споруди, покривали вогнетривким складом дерев’яні частини горищ і сходових кліток; брали участь в перевезенні продовольства за відкрилася Дорозі життя; вивозили трупи загиблих від голоду з моргів в братські могили.
До 1 вересня 1941 р. в частинах МППО налічувалося 215 тисяч осіб. Їм допомагали загони дружин Червоного Хреста.
Я отримала бойове хрещення 19 вересня, в день самої важкого бомбардування міста. Один з найбільших вогнищ ураження виник на розі Стремянной вулиці і Дмитровського провулка.
Було зруйновано і пошкоджено 6 житлових будинків, вбито 24 людини і поранено 140 осіб. Пошкоджені бомбами і снарядами конструкції і перекриття, навислі бетонні брили і цегла найчастіше не дозволяли використовувати спеціальні механізми і техніку.
Розкопували вручну, лопатами, витягуючи живих та мертвих людей. На це йшли довгі години, а іноді й не одну добу. Так було і 22 вересня. Бомба зруйнувала дворовий флігель Гостинного двору. 98 осіб було вбито і 148 поранено.
Наприкінці грудня 1941 р. для бійців і командирів частин Куйбишевського району було відкрито стаціонар посиленого харчування.
6 березня 1942 р. Військова рада Ленінградського фронту прийняла постанову про передачу залишилися в живих чоловіків складу МППО в діючі частини Ленінградського фронту. Я була призначена командиром взводу медсанроты.
Зима 1942-43 рр. була дуже сніжною. Кожну ніч доводилося очищати трамвайні колії від снігу і прибирати його. Були ночі, коли доводилося 5-6 разів виходити на лінії в непросохлої одязі та взутті.
Пам’ятаю, як 2 листопада 1942 р. вперше виступав нещодавно створений ансамбль художньої самодіяльності частин МППО. За час війни він дав багато концертів в госпіталях і на фронті.
В кінці липня 1943 р. Військова рада Ленінградського фронту поставив перед частинами МППО завдання відновити зруйноване місто. Щодня працювали понад 6 тисяч солдатів, сержантів, офіцерів.
У лютому 1944 р. було сформовано 3 зведених відновлювальних полку з числа частин МППО. 2 листопада того ж року був виданий Указ Президії Верховної Ради СРСР про нагородження МППО Ленінграда орденом Червоного Прапора.
Пам’ять зберегла імена товаришів, самовіддано трудилися в наших частинах: Т. Н. Воронцова, Р. А. Лебедєва, Р. С. Силантьєва, Н.І. Кудряшова, Л. П. Комісарова, Т. В. Шувалова, А. В. Яковлєва. У героїчний подвиг Ленінграда є частка і їх шаленої, благородного праці (Олександра Іванівна Смирнова)