Місто Новий Буг узятий | Історичний документ

Завзятий бій зав’язався біля станції Новий Буг.

Перед світанком Плієв наказав розгорнути свій передовий командний пункт у лісосмузі біля селища Жовтневий. Бій йшов поруч. Гвардійці 32-го кавалерійського полку майора А. У. Шакшаева підходили до залізничної станції, а 30-й полк охоплював її з південно-заходу. Між ними наступав 34-й полк.

Фашисти міцно засіли в елеваторі. Їх кулемети свинцевим дощем поливали наступали частини. Без артилерії тут було не обійтися.

Але ось з-за рогу бійці викотили знаряддя і прямою наводкою вдарили по вікну, закладеному цеглою. Бризнула цегляна крихта, червона курява огорнула отвір…

Незабаром вся станція була очищена від ворога. В руки кінно-механізованої групи потрапили ешелони пального, продовольства, кілька складів боєприпасів і близько двох тисяч автомашин.

Плієв приїхав у станційне селище. Колони полонених стояли понуро, чекаючи своєї долі.

— Що з ними робити? — дивувалися кіннотники.

— Як — що? — озвався хтось із штабних працівників. — Побудувати і скомандувати: «По шляху на схід в полон кроком марш!»

— Але для цього потрібен величезний конвой, — зауважив начальник оперативного відділу.

— Вистачить і одного відділення, — посміхнувся Плієв. — Нікуди не дінуться. Вони відмінно знають, що їх чекає після полону. Гестапо не церемониться. Їм краще вважаються безвісти зниклими, ніж повернутися в частину.

І пригадався йому сорок перший рік, завьюженные поля Підмосков’я. Не той був тоді гітлерівський солдат. Для кожного полоненого доводилося виділяти окремого конвоїра.

Тим часом наступ тривав. Бригада підполковника Андріанова вийшла до північної околиці Нового Бугу, а полки дивізії Головского осідлали дороги, що йдуть з міста на захід і південний схід. 10-я кавалерійська дивізія, зайнявши Петрівку і Ново-Федотовку, розгорнулася фронтом на південь.

Займався ранок. Небо з боку Дніпра порожевіло.

Генерал повільно повів біноклем по горизонту, охоплюючи полі бою. Він добре бачив, як танки і кавалерія вривалися в провулки і вулиці Нового Бугу. А незабаром почали надходити повідомлення — одне радісніше іншого.

Годиннику до десяти бій у місті затих. Жителі висипали на вулиці. Обіймаючи бійців, вони й плакали і сміялися. Всюдисущі хлопчаки вже дерлися на броню танків, просили посадити в сідло. Козаки пригощали їх, чим могли.

Ще диміли квартали міста, подекуди тріщали кулеметні черги, а в одному з будинків вже розгортався командний пункт кінно-механізованої групи. Радісний увійшов генерал до радістам.

— Передавайте: командуючому військами 3-го Українського фронту. Місто Новий Буг взято. Частини і з’єднання групи закріпилися на досягнутих рубежах.

Місто Новий Буг узятий | Історичний документ

Нарешті особовому складу випала невеликий перепочинок. З’явилася можливість поповнити боєзапас, отримати необхідні запчастини — їх доставляли невтомні У-2, забираючи у зворотні рейси поранених. І хоч з’ясування однієї небо таїло зустріч з ворожою авіацією, то і справа бомбившей бойові порядки наших військ, «кукурузники», притискаючись до землі, знову і знову прилітали в розташування групи Плієва.

Командувачу було не до відпочинку. До кінця дня 8 березня він об’їхав майже всі з’єднання, розмовляючи з людьми, цікавлячись станом техніки, кінського складу. На командний пункт він повертався надвечір, коли степ вже тонула в білястих сутінках. Настрій був піднесений: у військах, незважаючи на тяжкість останніх днів, відчувався загальний підйом.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: