Микола Люкнер народився 1722 року у Баварії. Свою військову службу він почав в прусської армії капітаном.
Військова кар’єра в складі Пруссії
Європа в той час була охоплена пожежею війни — створюється таке враження, що це було природним для континенту станом. Ну, ніяк не можна було обійтися без воєн. І всі держави грали м’язами, погрожуючи одне іншому.
Англія воювала з Францією за колоніальних володінь в Америці та Індії. Одночасно Франція, Пруссія, Іспанія і Австрійська імперія побилися через Німеччини та прилеглих до неї областей, тобто ділили «спадок» недавно померлого імператора «Священної Римської імперії» Карла VI.
При його житті європейські держави ще визнавали імператорську доньку Марію -Терезию спадкоємицею престолу. Але варто було Карлу VI померти, як всі країни побилися через австрійського престолу і австрійських територій.
А порушником спокою виявився ніхто інший, як тільки що вступив на прусський трон король-забіяка Фрідріх II. «Ну, тримайся тепер, Європа,— бурмотів Фрідріх, приміряючи корону.— Ніхто, крім росіян, сьогодні не в змозі перешкодити мені. Я їм усім покажу!» І дійсно показав. У 1740-1741 роках він швидко відрубав від Австрії для своєї коханої Пруссії Нижню Сілезію. Ніхто заперечити не наважився. «Я ж казав,— зрадів Фрідріх. — Ніхто і не вякнув. Всі європейські монархи — труси! Вони мене просто бояться. Хай живе Пруссія!»
І в 1744 році Фрідріх II знову напав на Австрійську імперію, здобув ряд серйозних перемог. В одній з битв при Россбахе відзначився і майбутній генералісимус Микола Люкнер.
Походи невтомного забіяки Фрідріха зробили Пруссію сильною державою, а Микола Люкнер виріс у досить популярного полководця, вірного пса свого скандального короля.
Брав участь Микола Люкнер і в Семирічній війні, що склалася для Пруссії невдало з-за вступу в бійку такого велетня, як Росія. Але Микола Люкнер в битвах з російськими військами не брав.
Незабаром Франція оголосила війну австрійському імператору. Але ця війна для Франції відразу склалася невдало: її війська відступали по всьому фронту, і вже близька була небезпека поразки революції. Цього ж чекали і прихильники монархії.
На захист революції постало повсталий народ. Але загальної обстановки у війні це не поліпшило. Гірше того, до кінця серпня — початку вересня становище на фронті стало просто катастрофічним — прусська армія вступила на територію Франції. Без бою ворогові були здані фортеці Лонгви і Верден.
У цей важкий час в країні дозрівало і зрада: генерал Лафайєт готував втечу заарештованому Людовику XVI і королеві. Схилив Лафайєт до цього плану і Миколи Люкнера.
План не вдався, а суд Конвенту засудив короля і королеву до смертної кари, і незабаром вони були гильотинированы. Така ж доля чекала і Лафайета з Люкнером.
Французи поступово переломили хід війни в свою користь, революція була врятована. Але все це сталося вже без Люкнера. У 1794 році він був гільйотинований.