Мало хто з людей не знайомий з міфами й легендами Стародавньої Греції з самого дитинства. Їх вивчають у школі, деякі читають їх своїм дітям.
Більше того, у всіх мовах світу існує безліч фразеологізмів та ідіом, запозичених з давньогрецької мови, так чи інакше посилають нас до міфів Давньої Греції.
А в самій Греції практично кожен топонім – море, річка, гори походить з міфів, як, наприклад, Іонічне море пов’язане з звабленої Зевса Іо, в Егейському морі втопився від горя афінський цар Егей, так і не дочекавшись сина Тесея.
У Росії ширше всього відомо перекладення давньогрецьких легенд і міфів у виконанні Миколи Альбертовича Куна.
З давньогрецьких авторів всім добре відомі Гомер, що написав «Одіссею» та «Іліаду», а також Гесіод з поемою «Теогонія» і Овідій, який написав «Метаморфози».
На перший погляд міфи Давньої Греції – це забавні казки давно минулих часів. Але не все так просто. У них знайшли відображення вірування стародавнього народу, релігія, побут давніх греків, відносини людини з богами.
В першу чергу, створюючи ці міфи, люди намагалися пояснити походження світу, звідки з’явилася земля, небо, сонце, зірки. Абсолютно природно для того періоду було олюднювати ці основоположні поняття, щоб надати їм звичний вигляд, але наділяючи надприродними можливостями.
Кожному абстрактного явища відповідало своє божество. Так з’явилися боги і титани.
Походження світу
Як і в багатьох світових релігіях, міфах Стародавньої Греції, світ стався вічного, безмежного Хаосу.
Хаос був нескінченний і був джерелом життєвої енергії світу. З Хаосу народилася богиня Гея – Земля, народилася Любов – Ерос. Також Хаос породив Вічний Морок і темну Ніч, від них відбулися Вічне Світло і світлий День.
Так була зароджена життя. Від Геї стався Уран – Небо, він взяв Гею у дружини і від них відбулися дванадцять могутніх титанів. Від їхнього союзу відбулися всі боги, в тому числі і жахливі, які принесли в цей світ страх, лукавство, розбрат, війни.
Найбільш відомими і шанованими богами в міфах були, звичайно, Зевс, Посейдон і Аїд — діти титанів Крона і Реї. Вони уособлювали стихії, які лякали і яким поклонялися древні греки найбільше – Зевс був богом грому і блискавок, Посейдон – богом морів, Аїд – богом підземного світу.
Інші боги – Афіна, Афродіта, Арес, Діоніс, Гефест, Аполлон, Артеміда та інші були нащадками Зевса та інших істот.
Олімп
Більшість з них мешкали з Зевсом-вседержителем на горі Олімп, на священному місці, де панують радість, спокій, умиротворення, де боги завжди святкують, п’ють амброзію і нектар, і радіють.
Смертним туди шляху немає, але є і виключення. Улюбленці богів, наприклад Ганімед, син царя Трої, був запрошений на Олімп, Геракл після смерті вознісся на священну гору і бенкетував там разом з богами.
Олімп у цьому чим-то схожий на скандинавську Вальгаллу, де Один-Всеотец бенкетує з великими воїнами.
Людина і давньогрецькі боги
Але в давньогрецьких міфах походження та існування Всесвіту відходить на другий план.
Ці міфи показують нам не унікальних істот, а неординарного смертного людини, здатного на великі справи. Важливе значення має те, що майже всі вони були напівбогами, дітьми богів і смертних або богів і німф, як Орфей.
Тут важливо спостерігати, як приходить до людини усвідомлення своєї сили, своїх можливостей, своєї винятковості, хоч і проявляється при визначених життєвих обставинах і поки тільки в людей незвичайного походження.
Міфи і легенди Давньої Греції – це величезний пласт історії, яку необхідно знати освіченій людині.
Вони мають близьку зв’язок з історією, мистецтвом, а також відображають розвиток людської свідомості, зародження культури і філософії. І це має величезне значення для багатьох наук.